Глава 2.3 Нарада

Так і зробили. Поки на плиті тихо закипав авторський напій Селени, кімнату огорнула дивна тиша. Здавалося, кожен підбирав слова, від яких залежало набагато більше, ніж просто моя відповідь.

Коли запашні горнятка опинилися перед нами, мама зробила повільний ковток і заговорила першою.

- Почну з самого початку. Я мала дар передбачення. Ми з Деєм змогли запобігти викраденню Головного Каменя Сили. Тоді злочинці хотіли змінити хід історії, позбавити фей їхньої магії та зосередити всю силу в одних руках.

Вона ненадовго замовкла.

- Ми вчасно підмінили артефакт. До храму повернули лише копію, а справжній Камінь заховали у спеціальному сховищі. Саме після цього нам дозволили піти у відставку. На той час я вже чекала на тебе, тому відмовитися від сили могла лише після пологів, щоб не нашкодити дитині. Коли ти народилася, ми виконали свою обіцянку.

Тато продовжив уже спокійнішим, але значно суворішим голосом:

- Повністю розірвати зв’язок із Радою ми не змогли. Декілька наших друзів залишилися служити Королівству, тому час від часу ми отримували важливі новини. Приблизно рік тому вони почали повідомлювати речі, які нас дуже насторожили.

Я мовчки дивилася то на батьків, то на Леодена.

Той поставив горнятко на стіл і заговорив уже як керівник служби безпеки.

- За останній рік зникли чотири Камені Сили.

У кімнаті запала тиша.

- Усі - за однакових обставин. Під час ініціації молодих фей, провідник сили активує Камінь, той передає дар новому власник і в ту ж мить зникає.

Я відчула, як по спині пробіг холодок.

- Ми перевірили всі храми Богині Матері. Ментальна перевірка не виявила жодного зрадника. Але два дні тому Багаття Долі знову змінило свій колір.

Леоден на мить замовк.

- Так само, як перед кожним із чотирьох викрадень.

Він подивився просто мені в очі.

- Це означає лише одне. Наступна ініціація вже визначена. І злочинці теж про неї знають.

Тато повільно склав руки перед собою.

- Саме тому ми вирішили більше не чекати. Цього разу вони не повинні забрати ще один Камінь.

Я перевела погляд з одного обличчя на інше.

- І до чого тут я?

Леоден ледь усміхнувся.

- Бо цього разу ми не будемо лише захищатися. - він зробив коротку паузу. - Будемо діяти на випередження.