Мої слова для тебе — як вода,
Пливуть собі, як хвилі моря,
Теплі та щирі, як добро.
Кричущі знов оті слова:
Кохаю тебе, милий, я.
Кохає до нестями серце,
Шепоче голос в голові:
«Твоя. Твоя людина це!
Не відпусти, не зупини!»
Слова кручу я в голові,
Нахмурено стуливши губи.
Чи правда це, чи ні?
Чи не збреше він тут мені?
Чи не ударить, чи не крикне?
Чи не розірве серце на шматки?
Знов в скелю б’ються всі мої слова,
Знов з губ злітає стишена розмова:
«Чи любиш ти мене, чи ні?»
Знову дурні ці думки в голові.
Відредаговано: 29.08.2026