21. Ірина. "Метелики в животі"

Чим більше ми спілкувалися з Романом, тим частіше я думала про те, що в нас дуже багато схожого. Цікаво було б зустрітися, і я навіть думала це запропонувати, але потім злякалась. Раптом при зустрічі ми розчаруємось, і наше листування припиниться. Вже краще не зустрічатися в реалі  і не втрачати такого класного співрозмовника, з яким я була “на одній хвилі”. 

Втім, коли я написала ті слова про “призначеного долею”, мені хотілося, щоб він відповів. що може саме я йому призначена чи щось подібне. Знаю. що це було до біса наївне бажання, і все ж…

"Так, стосунки заради стосунків не мають сенсу, тож тут я погоджуюсь. Як я і казав, у долю не дуже вірю, але знаєш, я радий, що ми з тобою познайомились. Доля це чи ні, але я дуже звик до нашого листування." 

“Я теж звикла. Таке враження, що ми з тобою знайомі дуже давно. І це дуже круто — мати людину. якій можна розповісти все, що на душі, не боячись, що почуєш критику або нерозуміння”, — відповіла я. 

"А як щодо того іншого хлопця, з реалу? Ви з ним спілкуєтесь?" — здається, це було трохи схоже на ревнощі. 

“Інколи бачимось, але ми з ним майже весь час “на ножах”. Не думаю, що у нас може щось вийти…”

“На відміну від тебе”, — додала я, але потім передумала і видалила це речення. бо не хотіла здатися нав’язливою.  Хай Роман не думає, що я планую якесь спільне майбутнє, чоловіки цього не люблять…

"Зрозуміло. Це радує. Бо я трохи ревную", — відповів Роман.

“Ти, значить, ревнивий?” — я поставила смайлик. 

Що це, я фліртувала з ним? Так давно цього не робила, вже думала, що ніколи не буду відчувати цього приємного азарту і “метеликів у животі”...

"Це погано?" — відповів він питанням на питання. — "Просто якщо ти зійдешся з тим хлопцем, то точно не будеш спілкуватись зі мною." 

“Певно, ти маєш рацію. Але навряд чи я з кимось зійдусь. Кілька разів обпеклася, тепер розумію, що одній набагато легше. Не доводиться виправдовуватися, щось пояснювати, вислуховувати претензії просто через те, що у твого хлопця був поганий день… Мабуть, тому більшість стосунків зав’язується між молодими людьми, в яких ще рожеві окуляри на носі. А коли ми стаємо старшими, то не поспішаємо закохуватися, поки не зважимо всі “за” і “проти”, — написала я. 

"З дійсно коханою людиною, думаю, не доведеться виправдовуватись і тому подібне. Ну, непорозуміння авжеж можуть бути. Але пара має дивитись в один бік і рухатись туди разом, щось таке." 

“А ти закохувався колись?” — запитала я. Може, й не потрібно було підіймати такі особисті теми. Але ми вже й так багато розповіли про себе. Хоча я так і не написала. що маю доньку. Боялася. що це може відштовхнути Романа. Адже багато чоловіків побоюються відповідальності за чужу дитину. Всі хочуть своїх власних…

"Ні, не закохувався. Раніше взагалі не дуже вірив в подібне, ну я тобі казав. Але зараз вже відчуваю, що міняю думку." 

Моє серце забилося швидше. Невже це мене він має на увазі? Закохався в мене? Справді? 

“Це добре, — відповіла, поставивши смайлик. — Кохання завжди приносить приємні емоції, головне. щоб воно було взаємним...”

***

Наступного дня я йшла на роботу, коли побачила, як на парковці Мирон виходить з машини, тримаючи біля вуха мобільний і з кимось розмовляючи. Я почула лише уривок його фрази:

—...Я запитав свою дівчину, вона, можливо, не зможе прийти, ну спробує доробити роботу, але… — його погляд зупинився на мені. — Я передзвоню, мамо, — він відбив виклик. — Привіт. Чула? — він кивнув на телефон.