8. Мирон. Побачення без завершення

І все ж чомусь ця Христина, яка малює в стилі “модерн”, мене дратувала. Хоча, якщо поглянути, дівчина в усьому була приємною. Ввічливою, милою, не дурною, симпатичною. 

Хоча, певно, мене дратувала її схожість з тією конкуренткою. Але чому? Це було дуже не схоже на мене. 

Ми випили по парі коктейлів, а потім Лев сказав: 

— Ми з Катею вирішили продовжити вечірку вдома. Щось тут вже дуже нудно… 

— Так, вдома точно буде веселіше, — Катя торкнулась його коміра ніби поправляючи. Я закотив очі. Ясно, до чого у них все йшло. 

Коли Христина все це почула, вона  пожвавилась: 

—  Ми теж можемо поїхати до тебе, — сказала вона. — Чи до мене…

Їхати до неї мені чомусь не дуже хотілось. А тим паче везти її до себе. З іншого боку, бляха, у мене давно не було сексу. 

Я кивнув. 

— Ага… 

Подумав, що буде не круто, якщо я при всіх отак її продинамлю при всіх.

Ми розрахувались на барі і пішли до машин. 

Лев підійшов до мене, потис мені руку і прошепотів, щоб чув лише я: 

— Бажаю гарно провести вечір!  Розслабся нарешті, а то вічно як на голках…

Я закотив очі. Ми розійшлись по машинах, потім я звернувся до Христини.

— Яка в тебе адреса?

 Вона назвала адресу і сказала:

 — Я живу з подругою, але вона сьогодні поїхала до батьків, тож квартира повністю в моєму розпорядженні! 

— Зрозуміло, — я кивнув і поїхав за вказаною адресою. Вона була до речі недалеко. 

Коли ми підʼїхали і я зупинив машину, дівчина подалась вперед і поцілувала мене.

Я прикрив очі і поцілував її у відповідь. 

 — Ти такий пристрасний, — прошепотіла вона. 

Пристрасність явно не була моїм “коником” сьогодні. Бо мене навпаки дратувала схожість цієї дівчини з моєю конкуренткою. Хоча… 

Коли вона знову потягнулась губами до моїх губ і я прикрив очі, на мить чомусь уявив перед собою конкурентку. 

Її образ вималювався в голові так чітко, що коли дівчина торкнулась губами  моїх губ вдруге, я почувався зовсім інакше. Серце таки забилось швидше, губи стали рухатись наполегливіше. Руки лягли дівчині на талію і я потягнув її до себе на сидіння. 

Вона охоче пересіла, притискаючись до мене пишним бюстом.

 — Я давно мріяла про такого чоловіка як ти. — промуркотіла мені на вухо.  

Якщо не дивитись на неї, багато що можна уявити. Особливо, коли вона шепотіла, а не говорила в повний голос. 

По тілу пройшло тремтіння. Довбана фантазія, ну чому мені згаладась та дівка… 

— І про якого “такого”? — я торкнувся губами її шиї. Навіть голос у них був схожий зараз. 

 — Ну… сильного, гарячого… — вона ледь облизнула губ. 

Але в очах її читалось ще щось, вони ніби продовжили почату думку і додали “і багатого…”

Цікаво, якби я запропонував тій конкурентці гроші, або ще щось, вона б зі мною переспала?

Вона тим часом сама торкнулась губами моєї шиї. 

Бляха, та про що я думаю…

Я все ж втратив запал. Отак взяв і втратив. Більше не хотів ані її, ані ту довбану конкурентку. 

— Ми приїхали, тож можеш виходити, — сказав дещо відсторонено, хоч вона все ще сиділа в мене на колінах. 

 — А ти що, не підеш зі мною? — запитала Христина з неприхованим розчаруванням у голосі. 

— Пробач, здається, я занадто багато випив, — відповів я. Все ж, дівчина в принципі не була винна в тому, що я подумки згадав конкурентку і тепер принципово не хотів нічого більшого. Мені не хотілось і в ліжку думати про ту блондинку. А я відчував, що вірогідність подібного фіналу була високою…