Пролог

Для дівчини немає у світі нічого небезпечнішого за надто романтичного хлопця. Напевно, зараз ви згадали про віруси, війни, отруйних змій, хижаків, несправні атракціони та інші небезпеки. Але ось яка справа, від занадто романтичного хлопця не захистять ліки, стіни будинку або лікарняної палати, зброя чи зміна місця проживання, протиотрути, обережність і знання правил техніки  безпеки. 

Можна поглянути в дзеркало і подумати: «О, я така ... звичайна. Навряд мені загрожує занадто романтичний хлопець. Швидше за все, у мене взагалі ніякого хлопця не буде. Ніколи». Думайте про себе як завгодно добре або до депресивності погано — ні те, ні інше не врятує, якщо його вибір впаде на вас. І коли це станеться, вам не позаздриш.

Одного разу Жак закохався. Це було вперше в його житті. І настільки сильно, що йому буквально знесло дах. Дівчину звали Лальєн. Як для француженки, вона занадто безглуздо одягалася, на диво мало користувалася косметикою і була непростимо байдужа до музики. Жак не закривав очі на все це. Мабуть, тільки він і бачив її настільки справжньою. Не прикрашав у своїх фантазіях, як його друг Марк, чи не обожнював, ігноруючи недоліки, як нахабний Ендрю. Він бачив її щасливою, бачив у відчаї, помічав, коли вона говорила неправду, помилялася, злилася. Бачив всі можливі людські емоції на її обличчі. І всю цю Лальєн, а не лише краще від її соціального образу, він любив.

Занурення в її життя виявилося небезпечним і принесло Жаку багато втрат. Але воно було того варте. Вона того варта. Бачити її, знати все про неї та її друзів було для Жака важливіше, ніж отримати диплом в Женевському університеті, важливіше його репутації, найважливіше, що може здаватися важливим для звичайної людини. Чим більше він дізнавався про неї, тим сильніше любив. І навіть коли його любов виявлялася жорстокою, вона все одно залишалася любов'ю. Його єдиною і невиліковною.