Я зайшла всередини школи.Все було так казково...не хотіла переводитись, бо в минулій мені було не менш добре. У мене було багато друзів,тепер доведеться заводити нове коло спілкування. Шукати людей по душі, з якими комфортнонайгірше це те що тебе може не прийняти клас,і ти станеш об'єктом для буллінга.На щастя мені не прийшлось відчувати цей жах.Я зайшла в клас.Всі начебто були досить привітними. Але і найшлась та сама, дівчина, яка не була рада новеньким,її ім'я-Аделіна ( Адель ).
Вона глянула на мене з висотия одразу ж зрозуміла,що моїм запеклим ворогому буде саме вона.Схоже до всіх вона так ставиться. Її погляд був таким... пронизливим!У мене побігли мурашки по шкірі. Ось. Нарешті! Вчителька представила мене.Декілька дівчат приязно посміхнулись,мене посадили біля однієї з них. Пізніше прийшла Поліна.Моя подруга. Я дуже рада що вона теж попросила у батьків перевести її разом зі мною,Ще й у один клас!Вона сіла з якимось хлопцем,здається,його звали Арон. Після урок ми з Поліною пішли у коридор,до шкафчиків. За нами,ніби навмисно,пішли Аделіна та її подруга. Подруга Аделіна не здавалась менш дивною за Аделіну. Схоже вона самі круті. Принаймні так думає ціла школа...
-Віто, Агов! Ти мене чуєш?-промовила Поліна.
-Ох,так... Так! Чую, можеш повторити?-сказала я.
-Як тобі нова школа?,тут все так гарно!
-Отак... Але не менш гарніше за нашу -відмовила я.
-Ні! Ця гарніше!! -почала сперечатись Поля.
-Досить,гаразд, гарна!
Поліна тихенько хіхікнула. Яка ж вона кумедна!
-Доречі,Арон досить приємна людина,ми можемо з ним дружити!
-Гарна ідея! може сядемо разом на наступному уроці?-гукнула я.
-Я згідна!! Побігли,або ж запізнимось-промовила Поліна.
Ми побігли до класу...