Розділ 22 — Нове випробування

Дана

Ранок почався похмуро, із важкими хмарами, що здавалося, тиснули на кожен рух. Я сиділа у кабіні, тримаючи живіт і відчуваючи кожен ворух нашого малюка. Попереду була дорога довга і небезпечна, але зараз я відчувала силу, бо Роман поруч. – Романе, ми повинні бути обережні, – прошепотіла я, стискаючи його руку. Він подивився на мене з рішучістю, і я відчула, що він здатний захистити нас від будь-якої загрози.

Ми знали, що Марія не залишить спроби викрасти мене. Її хитрість і рішучість робили її особливо небезпечною. – Вона планує чергову пастку, – сказав Роман, дивлячись на карту маршруту каравану. Я відчула, як серце стискається, але поруч була сила — його сила.

Наш караван рухався вузькою дорогою, серед темних лісів і полів. Кожна фура була як окремий форпост, і водії уважно слідкували за дорогою. – Тримайте дистанцію і сигналізуйте, якщо побачите щось підозріле, – наказав Роман. Я дивилася на нього, відчуваючи гордість і любов. Він завжди був рішучим і розумним, навіть у найнебезпечніших ситуаціях.

І тоді це сталося. З-за дерева раптово вискочила чорна машина, перекривши дорогу. – Марія! – крикнула я, відчуваючи, як страх підступає. Роман відразу відреагував, направляючи караван об’їжджати перешкоду. – Артем, Семен, прикривайте фланги! – наказав він, і водії миттєво змінили маневр.

Моє серце билося шалено, але я відчула тепло його рук. – Ми впораємося, – шепотів він, дивлячись мені в очі. Я вірила йому, бо знала, що разом ми непереможні.

Роман

Марія і її помічники були хитрими і добре організованими. Вони намагалися заблокувати нам дорогу і змусити нас зупинитися. – Вони хочуть спровокувати нас на помилку, – промовив я, відчуваючи напруження. – Тримайте концентрацію, – додав, дивлячись на Артема і Семена.

Я бачив її холодний погляд, її впевненість у власній перемозі. Але ми були готові, і тепер наша спільна сила ставала вирішальною. Я використовував кожну секунду, кожен маневр, щоб захистити Дану. Її безпека — найважливіше, що у мене було.

Ми проривалися крізь пастки, ухиляючись від переслідування. – Дано, тримайся! – крикнув я, коли одна з машин намагалася перекрити нам шлях. Її руки стискали мої, і я відчував, як наша сила зростає від спільної боротьби.

Дана

Я дивилася, як він бореться, і відчувала змішане почуття страху і захоплення. Роман був неймовірним, його відвага давала мені сили. Я знала, що навіть якщо пам’ять його ще хитка, його серце пам’ятає мене і нашу дитину. – Ми впораємося, – шепотіла я сама собі, дивлячись на дороги і тіні у темряві.

Марія сміялася, спостерігаючи за нашими спробами прорватися. Вона була впевнена у власній перемозі, але ми були готові. – Вона не здогадується про наші плани, – думала я. – І це наша перевага. Я використовувала кожну секунду, кожен маневр, щоб захистити себе і малюка.

Роман

Ми наближалися до вузької ділянки дороги, і я бачив, як Марія намагається перекрити нам шлях. – Артем, Семен, прикривайте фланги, – наказав я, готуючись до критичного моменту. – Дано, тримайся! – крикнув я, і вона міцно стискала мою руку.

Ми маневрували серед темряви, використовуючи знання дороги і тінь. Я відчував, як наша любов і рішучість стають силою, яка не дозволяє страху взяти гору. – Ми прорвемося, – думав я. – Ніхто не зможе розірвати наш зв’язок.

Дана

Моє серце билося шалено, адже кожна секунда могла коштувати нам свободи. Я бачила, як Роман ризикує, як його тіло напружене, як очі повні рішучості. – Він зробить це, – шепотіла я, відчуваючи надію. І тоді я побачила світло, яке означало кінець пастки.

Ми прорвали оточення і опинилися на безпечній ділянці дороги. Я вдихнула глибоко, відчуваючи свободу, і серце наповнилося силою. – Ми разом, – сказала я, обіймаючи його. – Так, – відповів Роман, притискаючи мене до себе. – Ми пережили ще одне випробування.

Роман і Дана (разом)

– Це тільки початок, – промовив він, дивлячись на мене. – Я знаю, – відповіла я. – Але разом ми подолаємо все. Наші серця билися в унісон, і тепер ми були готові до наступного етапу боротьби. – Марія не зупиниться, – додав я. – Але ми сильніші разом. – І ніхто не забере наше щастя, – відповіла я, відчуваючи тепло його рук.

Ми знали: попереду ще більше випробувань, але тепер ми готові до всього. Любов і рішучість стали нашою силою, і навіть Марія не могла цього зламати.