Розділ 4

Розділ 4

Тієї ночі Денис довго не міг заснути. Він крутився в ліжку, але сон уперто не йшов. Напевно, давався взнаки день, повний різних вражень, усе змішалося в його голові, і хаотичними думками крутилися згадки про відкриття виставки, зустріч з дівчиною, яка йому сподобалася, і той випадок у кав'ярні із чашкою… А потім взагалі в голові почала без упину поставати одна й та ж сама сцена, коли його протезні пальці стискають чашку з кавою і розчавлюють її. 

Не витримавши, Денис відкинув ковдру і сів на краю ліжка. Годинник на тумбочці показував третю ночі. Чоловік важко зітхнув, підвівся і поплентався до ванної кімнати. Йому треба було вмитися холодною водою і якось привести до ладу свої розхитані нерви.

Він увімкнув яскраве світло, від якого одразу зарізало в очах, і подивився на своє відображення в дзеркалі. На нього глипнув блідий, з темними колами під очима, молодий чоловік зі скуйовдженим волоссям.

Зазвичай Денис не знімав протез на ніч. Лікарі казали, що для кращої інтеграції нейроінтерфейсу з нервовою системою він має носити його якомога частіше, майже постійно, щоб мозок сприймав протез як рідну частину тіла. Але зараз йому дуже захотілося відчепити від себе цей шматок металу.

Лівою рукою він намацав прихований фіксатор трохи нижче плеча. Почувся тихий шиплячий звук, розійшлися герметичні кріплення, і Денис обережно потягнув важкий протез униз, від'єднуючи його від спеціальної манжети з мікроконтактами, яка була хірургічно вживлена в його куксу. Чоловік поклав чорну механічну руку на край раковини і полегшено видихнув. Йому здалося, ніби він зняв з плеча величезний тягар, і справа була зовсім не у фізичній вазі.

Денис подивився на своє покалічене праве плече. Шрами вже давно загоїлися, перетворившись на блідо-рожеві рубці навколо спеціального роз'єму. І раптом пам'ять безжально підкинула йому той самий день, який він так відчайдушно намагався забути. Ту жахлива мить, коли з лісу вирвався величезний монстр, чорна потвора, повністю сформована зі слизу та сплетених між собою залишків симбіонтів. Денис тоді був настільки слабким і виснаженим, що не міг навіть поворухнутися, не те що втекти. Він пам'ятав лише пекельний біль, коли безформна паща монстра просто відкусила йому руку. Він мав тоді померти від крововтрати чи больового шоку, але якимось дивом вижив. 

Денис відкрив кран і плеснув собі в обличчя крижаної води, відганяючи моторошні спогади. Потім знову підняв погляд у дзеркало.

І завмер.

Від металевого роз'єму на куксі вгору по плечу до шиї тягнулися ледь помітні тонкі темні смуги. Вони нагадували тоненькі вени, але були не ледь видними синюватими чи зеленуватими, як звичайні людські судини, а чорними, ніби хтось запустив йому під шкіру чорне чорнило, і воно повільно розповзалося тонкими павутинками.

— Що за чортівня? — хрипко прошепотів Денис.

Він провів вказівним пальцем лівої руки по цих дивних чорних лініях. Шкіра там виявилася неприродно гарячою. І як тільки він доторкнувся до них, у голові раптом пролунав тихий низький гул, а перед очима на мить спалахнула чітка картинка: сіро-чорний туман, що клубочиться над величезним кратером, і чорна жива маса, що звивається глибоко під землею в такт його власному серцебиттю.

Денис різко відсмикнув руку і позадкував, притиснувшись спиною до стіни. Видіння миттєво зникло, залишивши після себе лише шалене серцебиття і переляк.

Боже, що це таке? Денис повільно сповз по стіні на підлогу, і осклілими очима втупився у чорну руку, яка лежала на раковині. Невже те жахливе лишилося в ньому? Невже кошмарний монстр не просто відкусив йому руку, а через укус, кров і рвані рани симбіонти потрапили у його організм? І залишилися там. Причаїлися і чекали. І тепер ця чорнота повільно прокидалася, використовуючи його протезну руку і дроти як свій новий дім?

Дениса затрясло від жаху. Він зрозумів, що залишився з цим кошмаром абсолютно сам. Ганні й Максиму не можна нічого казати, бо вони знову полізуть у пекло, щоб його рятувати. А вони якраз чекають дитину, бо Ганна вагітна. Ні, їм точно не можна нічого розповідати! 

Звернутися до лікарів? Вони просто не повірять, а якщо й повірять, то здадуть його в якусь закриту лабораторію на досліди, як піддослідного щура. Адже там із тими симбіонтами пов'язані якісь великі таємниці, і його точно почнуть досліджувати. Ні, сидіти в чотирьох стінах якогось закритого наукового центру, як у в'язниці, щоб над ним проводили експерименти, Денис не хотів. 

Чоловік відвів погляд від протезу, що лежав біля раковини. Ні, сьогодні він до нього більше не доторкнеться, а завтра побачимо…

Денис підвівся, вимкнув у ванній кімнаті світло й поплентався назад до спальні…