Розділ 26

Розділ 26

Арена «Небокрай» сьогодні перестала бути просто тренувальним майданчиком Академії «Зеніт». Вона перетворилася на велетенський амфітеатр, де вирішувалася доля не лише чотирьох «збоїв системи», а й самої доктрини Співдружності. Повітря всередині герметичної сфери було настільки перенасичене озоном та статикою, що у глядачів на верхніх ярусах починали сльозитися очі. Гул тисяч голосів зливався у низькочастотний вібраційний фон, який Кайден відчував не вухами, а самою підшкірною Сингулярністю.

Сотні дрони-камер, схожих на блискучих чорних комах, кружляли над чашею арени, транслюючи зображення в прямому ефірі на Капітолій та віддалені колонії. Для вищого керівництва це шоу мало стати демонстрацією сили: як «чистокровні» чемпіони стирають на порох «брудні аномалії».

На VIP-трибуні, захищеній шарами армованого поля, панувала крижана тиша. Полковник Варт сидів у своєму кріслі, застиглий, наче витвір із чорного граніту. Його пальці, що лежали на підлокітниках, не здригнулися ні разу, хоча він відчував, як вібрація реакторів станції передається крізь палубу прямо в його хребет. Навпроти нього, у ложі Президії, розташувався адмірал Арно — батько Трістана. Його обличчя, розгладжене омолоджуючими процедурами до стану порцелянової маски, виражало лише нудьгуючу зверхність.

— Ви поставили на кін занадто багато, Варте, — голос адмірала пролунав у комунікаторі полковника, сухий і ламкий, як старий пергамент. — Ваша «Терра-Зеро», це сміття, зібране з задвірків галактики. Мій син не просто переможе їх. Він знищить саму ідею того, що необроблена Сингулярність може тягатися з технологіями Капітолію.

Варт навіть не повернув голови.

— Технології, це лише милиці для тих, у кого немає волі, адмірале. Сьогодні ви побачите різницю між «виготовленим» і «народженим».

Під ногами Кайдена Ракса світ ішов у нескінченність. Система «Живого Горизонту», запущена на запредельних потужностях, створила диво і кошмар водночас. Як і під час Кваліфікації, підлога Арени була прозорим силовим полем, під яким роззявила пащу безодня. Але сьогодні замість простого виду на Аркадію-7, голограми «нашарували» на порожнечу реальність Капітолію.

Вони стояли на ілюзорних дахах титанових хмарочосів Нової Тірренії. Хмари, підсвічені багряним заходом сонця, проносилися під ногами зі швидкістю звуку. Це була психологічна пастка: Капітолій буквально змушував «Терру-Зеро» битися на своєму полі, в оточенні символів своєї незламності.

Кайден стояв на самому краї ілюзорного карниза. Його форма, глибокого матово-чорного кольору, здавалася дірою у просторі. Після двох тижнів у «Кузні» Корга його тіло більше не було в’язницею для Сингулярності. Воно стало її ідеальним провідником. «Око Бурі» в його грудях більше не шепотіло — воно співало низьким, вібруючим басом, синхронізуючись із тактом роботи головного реактора «Зеніту».

— Ви відчуваєте це? — тихо запитав Кайден, не обертаючись.

— Повітря занадто важке, — відгукнулася Міра. Її пальці лихорадочно порхали над голографічним інтерфейсом наручного термінала. — Вони перекачують енергію прямо в платформу групи «Корона». Це не просто бій, це енергетичне вбивство.

— Нехай качають, — Ліане де Валуа зробила крок вперед. Від її кроку ілюзорний бетон хмарочоса вкрився сіткою справжнього льоду. — Чим більше енергії вони дадуть Трістану, тим гучнішим буде вибух, коли я його заморожу.

Гром, припавши на одне коліно, перевіряв магнітні захвати свого оновленого щита-моноліта. Його масивне тіло, здавалося, важило тут удвічі більше.

— Вони виходять, — пробасив велетень.

На протилежному боці «міста в хмарах» матеріалізувалася група «Корона». Трістан Арно виглядав як ікона Капітолію, але спотворена жадобою влади. Його тіло було закуте в екзо-броню з білого золота, яка пульсувала в ритмі його серця. Його очі горіли ядовитим бурштиновим світлом, ознака того, що рівень стимуляторів у його крові перевищив усі норми.

— Раксе! — голос Трістана розкотився над безоднею. — Сьогодні я заберу твій жетон і твою гордість. Ти, лише помилка, яку я виправлю!

— ПОЧАЛИ! — голос розпорядника прогримів як постріл.

Трістан не став чекати. Він скинув руки, і простір навколо «Терра-Зеро» миттєво здригнувся.

— Техніка Вищого Рангу: «Золота Гравітація — Гніт Монарха»!

Кайден відчув, як невидимий прес ударив його в груди. Силове поле під ногами почало стрімко втрачати щільність. Платформа буквально «розчинялася». Гром зреагував миттєво, використовуючи навички з Сектора-9.

— «Бастіон Гіперіона: Резонансний Якір»! — вигукнув він, вбиваючи щит у танучу поверхню. Блакитна хвиля енергії розійшлася від щита, «зшиваючи» молекули поля назад у тверду матерію. Гром став живим фундаментом, його м'язи здулися, а з-під щита посипалися іскри. Його Сингулярність вступила в прямий конфлікт із волею Трістана.

— Міро, зараз! — скомандував Кайден.

Міра вдарила по клавішах: — Перехоплюю вузли зв'язку! Трістана живлять через сектор 12-B! Кайдене, у тебе є десять секунд, поки я тримаю фільтр!

Кайден зірвався з місця. Його швидкість була лякаючою. Він не біг по містках, він переміщувався ривками, залишаючи за собою сріблясті фантомні відблиски. Спис «Вага Сталі» в його руці гудів, передчуваючи кров.

Троє «Привидів» Трістана перегородили йому шлях. Вони рухалися синхронно, як частини одного механізму.

— «Стигійський Розлом: Фаза Тіні»! — прошипів перший, зникаючи в чорному диму.

Кайден заплющив очі. Корг вчив його бачити не очима, а шкірою. Він відчув зміщення потоку повітря зліва. Різкий розворот, древко списа блокує невидимий клинок. Кайден провернув зброю, використовуючи техніку «Анатомії виживання», і вдарив противника точно в зчленування обладунку.

Раздався хруст. «Привид» скрикнув і вивалився з невидимості. Але двоє інших уже затискали Кайдена в кліщі.

— «Ентропійний Нуль»! — голос Ліане пролунав як вирок. Повз Кайдена пронеслася хвиля абсолютного холоду. Ліана створила «зону відчуження». Один із нападників застиг у стрибку, його обладунки миттєво вкрилися інеєм. Кайден просто зачепив його плечем, і рука бійця розсипалася на крижані осколки.