Розділ 19

Глава 19

Перша ніч із «Оком Бурі» стала для Кайдена справжнім спуском у чистилище. Артефакт не просто оселився в його тілі, він почав агресивно переписувати його нейронну мережу, наче вірус, що захоплює операційну систему. Щоразу, коли хлопець намагався заплющити очі, темрява відступала, поступаючись місцем нескінченним каскадам даних. Він бачив Бастіон-7 не як споруду, а як мереживо золотих та срібних ниток енергії. Він чув кожен скрип обшивки, кожен виток турбін і прихований, майже людський стогін самої станції, що знемагала від старості та тиску тисячоліть.

Вранці Варт не дав їм навіть хвилини на передишку. Він чекав у великій тренувальній залі «Атріум», яка тепер виглядала інакше. По периметру були встановлені важкі демпфери енергії — пристрої, що пригнічували будь-яку зовнішню активність Сингулярності, створюючи атмосферу такої щільності, що здавалося, ніби повітря перетворилося на свинець.

— Виходь у центр, Кайдене, — голос полковника розрізав тишу, наче лезо. — Решта, за лінію відсікання. Сьогодні ми з’ясуємо одну просту річ: чи ти керуєш «Оком», чи цей древній шматок коду просто використовує твоє тіло як тимчасовий акумулятор, який скоро вибухне.

Варт натиснув кнопку на планшеті, і з підлоги, з тихим шипінням гідравліки, висунулися десять автоматичних турелей. Вони не були схожі на бойові гармати; їхні розтруби були ширшими, а всередині пульсувало тривожне фіолетове світло.

— Це акустичні випромінювачі, налаштовані на резонансну частоту твого артефакту, — пояснив Варт, повільно обходячи Кайдена. — Вони битимуть по «Оку Бурі», провокуючи його на викид неконтрольованої енергії. Твоє завдання — утримувати Аура-щит навколо всієї групи протягом десяти хвилин. Якщо ти дозволиш силі вирватися назовні… ти спопелиш своїх друзів. Якщо ти дозволиш щиту впасти… акустична хвиля перетворить їхні органи на кашу. Починаємо.

Перший удар був подібний до вибуху всередині черепа. Кайден скрикнув, відчуваючи, як «Око Бурі» в його грудях миттєво здибилося, наче розлючений хижак. Срібне світло під його шкірою почало пульсувати хаотично, погрожуючи розірвати вени.

— Заспокой його! — вигукнула Ліане, намагаючись встояти на ногах під тиском вібрації. — Кайдене, не борися з ним як із ворогом, стань його частиною!

Кайден зціпив зуби так, що почув хрускіт власної щелепи. Він зробив крок назад, розставивши ноги, і широко розвів руки. Срібні лінії на його обличчі спалахнули сліпучою білизною.

— Стиль Спадкоємця: Сфера Абсолютного Спокою!

Замість очікуваного вибуху, навколо четвірки розійшлося м’яке, густе сріблясте марево. Акустичні хвилі врізалися в цей купол, наче каміння в глибоку воду, створюючи брижі, але не пробиваючи захист. Проте ціна була жахливою. Кожна секунда вимагала від Кайдена неймовірної концентрації. Він відчував, як артефакт намагається пробити його волю, як він пульсує на частоті 35% синхронізації — рівні, який був занадто високим для його підліткового організму.

— Ще п’ять хвилин! — крикнув Варт, безжально викручуючи потужність на максимум.

Піт, змішаний із дрібними краплями крові з пор шкіри, заливав Кайдену очі. Його м’язи тремтіли, а внутрішній «Шепіт» перетворився на оглушливий гуркіт шторму. Але він тримав. Він відчував за спиною важке дихання Грома, який був готовий підхопити його у разі падіння, і гарячковий шепіт Міри, яка намагалася вирахувати ритм ударів, щоб підказати йому моменти для передишки.

Коли турелі нарешті згасли, Кайден упав на коліна, важко спираючись на руки. Срібний купол розвіявся, залишивши по собі стійкий запах озону та обпаленого металу.

— Ти встояв, — сухо констатував Варт. — Але ти лише захищався. Трістан не дасть тобі часу на медитацію. Він прийде, щоб стерти тебе з лиця станції.

Поки Кайден відновлювався в медичному відсіку, Міра, використовуючи свої нові можливості прямого підключення до мережі Бастіону, змогла проникнути в «мертву зону» Капітолію. Те, що вона витягла звідти, змусило її руки тремтіти.

— Хлопці, це вже не спорт. Це ліквідація, — вона вивела зображення на головний екран.

На відео було зафіксовано секретну лабораторію адмірала Арно. У центрі стояв Трістан, оточений десятком вчених. Його права рука була повністю вкрита чорною, живою субстанцією, що нагадувала рідкий обсидіан. У центрі долоні пульсував чорний кристал, що поглинав навіть світло навколо себе.

— Це «Поглинач Порожнечі», — прошепотіла Міра. — Це штучний анти-артефакт, створений на основі викривлених технологій Прадавніх. Він працює як чорна діра для Сингулярності. Якщо він торкнеться твого срібного поля, Кайдене, він не просто заблокує його… він висмокче твою силу разом із твоєю душею. Трістан тепер не просто Майстер, він — «Вбивця Майстрів».

— Вони готують монстра, — Гром зі стиснутими кулаками вдарив по столу, від чого той ледь не розколовся. — Адмірал готовий пожертвувати власним сином, аби тільки знищити нас і привласнити Бастіон.

Ліане підійшла до Кайдена, дивлячись на нього своїми крижаними очима, в яких зараз читалася тривога.

— Ми не можемо чекати фіналу. Ми повинні стати сильнішими за їхні технології. Кайдене, ти відчуваєш це?

Юнак кивнув. Після активації «Ока» він почав відчувати приховані простори всередині вежі. Глибоко під ними, у самому серці фундаменту, пульсувало щось древнє і могутнє.

— Варт згадував про «Залу Бойових Мистецтв Прадавніх». Це не склад зі зброєю. Це бібліотека досвіду. Місце, де сама станція вчить своїх захисників.

Попри заборону Варта залишати житловий сектор вночі, четвірка «Терра-Зеро» вирушила в глибини. Вони пробиралися крізь лабіринти кабелів та труб, поки не вперлися в масивні двері, на яких не було жодного замка, лише кругла ніша під долоню.

Кайден приклав руку. «Око Бурі» всередині нього збуджено завібрувало. Двері з важким гуркотом розійшлися, відкриваючи вид на нескінченний простір, заповнений тисячами голографічних фігур. Кожна з них виконувала складні рухи, від яких повітря в залі світилося та іскрилося.