Розділ 17

Розділ 17

Бастіон-7 зустрів їх тишею, яка фізично тиснула на барабанні перетинки. Ця вежа знаходилася на самій периферії «Зеніту», у зоні, де гравітація відчувалася інакше. Вона була густою та в’язкою, немов повітря перетворилося на невидиму товщу води. Після стерильних і холодних залів основної Академії це місце здавалося живою істотою. Стіни тут не були просто металом; вони складалися з біо-органічного сплаву Прадавніх, який м’яко пульсував блідо-блакитним світлом у такт ледь відчутному диханню станції.

Полковник Варт зібрав четвірку в центральному тренувальному залі, що мав назву «Атріум». Замість звичайної підлоги під ногами було прозоре силове поле, під яким розверзлася нескінченна чорна безодня космосу, засіяна далекими іскрами зірок Аркадії-7. Здавалося, варто лише зробити необережний крок, і ти розчинишся у вакуумі.

— Слухайте уважно, — Варт стояв перед ними, заклавши руки за спину. Його постать, підсвічена знизу вогнями далекої планети, здавалася вилитою з чорного базальту. — Академія годує вас казками. Вони вчать, що Сингулярність має десять рівнів потужності. Це зручна брехня, придумана для того, щоб тримати маси в узді та вимірювати вашу корисність як гарматного м’яса. Справжня сила Прадавніх вимірюється не рівнями, а Відсотком Синхронізації з кодом Всесвіту, який зберігає ця станція.

Він активував масивну голограму. Перед курсантами виникла тривимірна модель людського тіла, прошита мережею сяючих срібних ниток.

— Більшість «Золотих» курсантів ледь досягають 5-7% синхронізації. Трістан Арно, завдяки дорогим стимуляторам і родинним модифікаціям, розігнав себе до 12%, що вважається фізичною межею для людини сучасної епохи. Але ви... — Варт обвів їх важким поглядом, затримавшись на Кайдені, — ви під час бою на арені пробили бар’єр у 20%. Це поріг, який ми називаємо «Пробудженням Духа Машини». З цього моменту ваша плоть перестає бути просто біологією. Вона стає провідником енергії вищого порядку. Ви офіційно перейшли з рангу «Курсанта» до забороненого рангу «Майстра-Синхроніста».

— У давніх трактатах, які збереглися на моїй батьківщині, це називали «Духовною силою». Ми, люди «Зеніту», називаємо це Нейро-Наміром, — Варт натиснув кнопку на пульті, і з-під силового поля піднялися чотири масивні сфери, кожна розміром з гарматне ядро, викувані з чорного граві-сплаву. — Кожна важить рівно пів тонни. Ваше завдання — не торкаючись їх фізично, утримувати їх у повітрі лише силою свого Наміру.

Він хижо посміхнувся, і в його руках із тріском розгорнувся електричний хлист. «Подавитель», здатний на хвилину паралізувати навіть дорослого мутанта.

— Якщо сфера торкнеться підлоги… ви миттєво отримаєте розряд у десять тисяч вольт прямо в центральну нервову систему. Ваша мета, не просто підняти вантаж. Ви повинні змусити свої Сингулярності «обійняти» цей метал, просочити його своєю волею, стати з ним єдиним цілим.

Почалося справжнє пекло. Кайден відчував, як його «Шепіт» буквально плавиться від напруги. Сфера була неймовірно важкою; вона чинила запеклий опір, намагаючись розчавити його волю своєю масою. Міра поруч із ним важко дихала, її обличчя вкрилося червоними плямами, а пальці судомно сіпалися. Вона намагалася на льоту прописати код утримання прямо в структуру металу. Гром просто ричав, його м'язи вздулися так, що тканина комбінезона почала тріщати; він намагався буквально «втиснути» сферу в простір своєю гравітацією.

— Не штовхайте її! — гримів Варт, обходячи їх колом. — Ви боретеся з нею, як із зовнішнім ворогом! Станьте частиною цієї кулі! Відчуйте рух атомів всередині цього ядра!

У якийсь момент Кайден перестав чути крики вчителя. Він заплющив очі і занурився в ту саму срібну порожнечу, яку відчував на арені. Він перестав сприймати сферу як окремий предмет. Він уявив, що це його власне серце, винесене за межі грудей. І раптом... вага зникла. Чорна куля завмерла в десяти сантиметрах від підлоги, а навколо неї почав формуватися ледь помітний сріблястий туман.

— Дивіться на Кайдена! — видихнула Ліане, чия сфера вже почала вкриватися памороззю від її крижаної концентрації. — Він не тримає її силою... він просто дозволяє їй бути там.

— Це і є Аура Резонансу, — задоволено кивнув Варт, прибираючи хлист. — Перший крок до істинного рангу Майстра. Ви повинні навчитися маніпулювати світом так само легко, як ви ворушите власними пальцями.

Пізно ввечері, коли виснажені тренуванням підлітки мали б бачити десятий сон, Міра виманила друзів у технічні підвали Бастіону. Її очі гарячково блищали в синьому світлі екрана планшета, який вона надійно приховала від внутрішніх сенсорів станції.

— Слухайте, я зламала прихований вузол, який Варт залишив без нагляду, — пошепки сказала вона, і її голос тремтів від захвату. — Тут є дані, які Рада Академії стерла з усіх офіційних підручників ще сто років тому. Вони стосуються «Модулів Істинного Спадку».

— Що це за назва? — запитав Гром, потираючи опіки на передпліччях.

— Це як «духовні кістки» з тих казок, що ми читали в дитинстві, — пояснила Міра, виводячи на екран складну схему. — Це давні артефакти Прадавніх, які не просто одягають як броню, а вживлюють прямо в енергетичну систему тіла. Вони дають унікальні навички та неймовірний, майже миттєвий приріст до синхронізації. У логах Бастіону-7 зазначено, що в глибинах цього самого сектора, у покинутому реакторному відсіку «Омега», досі зберігається один із таких модулів. Його кодове ім'я — «Око Бурі».

Кайден відчув, як його срібний «Шепіт» відгукнувся на ці слова болючим, але солодким уколом у потилиці.

— Якщо ми отримаємо його до того, як розпочнеться фінальний етап турніру проти Трістана...

— То «Золоті» навіть не встигнуть зрозуміти, яка сила їх розчавила, — закінчила за нього Ліане. У її очах спалахнув холодний вогник азарту.

Вони пробиралися технічними тунелями, де не було жодного світла, крім тьмяних червоних ламп аварійного живлення. Тут панував пронизливий холод, а повітря пахло пилом віків. У цих забутих глибинах мешкали «Збої». Колишні сервісні роботи Прадавніх, які за тисячі років ізоляції втратили програму і перетворилися на механічних хижаків, що полювали на будь-яке джерело тепла.