Розділ 12.Уламок

  Наступного ранку Андрій прокинувся ще до світанку.Він майже не спав. Думки весь час поверталися до маленького темного шматка, який учора тримав у руках. Важкий, холодний, із дивним сірим блиском на місці зламу. Він бачив метал у різних станах, працював біля печей, знав, як поводиться залізо під нагріванням, але цей уламок не давав йому жодної впевненої відповіді.
  Найбільше непокоїло не те, що Андрій не міг визначити матеріал.Його непокоїло, звідки він узявся.
  Коли він вийшов із житла, Тар уже був біля вогнища.Андрій показав на землю.Потім на небо.Потім зробив рух рукою вниз.Тар мовчки кивнув.
  — Уламок, — сказав Андрій, намагаючись використати знайоме слово.
  Тар подивився на нього.Потім показав у бік старійшин.Андрій пішов за ним.
                                                                                 ***
    Цього разу старші чекали його біля одного з жител.У руках старшого знову була шкура.Він розгорнув її.Уламок лежав посередині.Андрій присів.
   Перш ніж торкнутися його, він показав на себе, потім на предмет і запитально підняв брови.Старший кивнув.Дозволив.Андрій узяв уламок.Він був холодний, хоча лежав недалеко від вогнища.Чоловік, який сидів навпроти, показав на нього, потім на небо.Андрій повторив жест.Той кивнув.Потім показав на землю.На яму.На кілька дрібних камінців, розкиданих навколо.Потім знову на уламок.Андрій повторив послідовність жестів сам.Небо.Падіння.Земля.Яма.Уламки.Старші уважно стежили за ним.Цього разу Андрій не поспішав.Він хотів не здогадатися, а переконатися.
  Показав один палець.Потім багато пальців.Старший показав кілька.Потім обома руками показав великий шматок.Андрій зрозумів: знахідка складалася з багатьох частин, серед яких був один більший уламок.Він показав п'ять пальців.Старший кивнув.Показав двома руками жест падіння.Потім дві долоні опустив униз.Після цього тричі показав на річку, ніби люди рухалися вздовж неї.
   Андрій уже знав, про кого йдеться.Троє.Вони шукають уламки.
                                                                           ***
   Тур стояв трохи осторонь і слухав.Андрій помітив його й жестом покликав ближче.Хлопчик підійшов.Андрій показав на уламок.Потім на небо.Тур одразу повторив жест падіння.Після цього показав рукою вниз, ніби щось лежало в землі.Андрій кивнув.
— Добре.
  Тур присів і взяв палицю.Намалював коло.Усередині поставив кілька маленьких крапок.Потім намалював одну велику.Андрій зрозумів, що хлопчик повторює те, що вже пояснювали старші.Він показав на маленькі крапки.
 — Багато?
  Тур кивнув.Потім на велику.
  — Один?
  Знову кивнув.Андрій усміхнувся.Після цього хлопчик намалював трьох людей.Три короткі риски.Потім провів лінію вниз, у напрямку річки.Показав на ліс.Потім на уламок.І нарешті на себе.Андрій замислився.
  — Ти бачив?
  Тур кивнув.
  Андрій показав на три риски.
  — Три?
  Кивок.Потім на уламок.Знову кивок.Потім хлопчик показав у бік річки.Тепер Андрій уже не сумнівався: Тур щось бачив або чув про цих людей.
  Але що саме?
 Андрій показав на хлопчика, потім на очі.Тур кивнув.Потім показав на вуха.Теж кивнув.Він бачив.І чув.
 Андрій не став випитувати більше.Хлопчик і так сказав достатньо.
                                                                      ***
   Після полудня Тар покликав Андрія до річки.Вони йшли мовчки.Андрій кілька разів оглядав берег.Сліди, які вчора були чіткими, частково розмила вода.Але деякі залишилися.Тар зупинився.На вологій землі біля кущів виднілися свіжі відбитки.Не троє людей.Лише один.Тар показав униз за течією.
  Андрій присів і розглянув слід.Потім підняв очі.
  — Один.
  Тар кивнув.Десь унизу за течією зараз був хтось із тих трьох.
Андрій озирнувся на річку.Вода спокійно текла повз них, наче нічого не відбувалося.Він раптом подумав, що ці люди можуть бути не просто небезпечними чужинцями.Вони шукали щось конкретне.Щось, що впало з неба.І якщо уламків було багато, то вони могли шукати їх не лише тут.А й далі.
   Тар торкнувся його плеча.Андрій підвів голову.На протилежному березі, між деревами, щось промайнуло.Тар одразу підняв спис.Андрій завмер.Мить — і постать зникла.
  Вони ще довго дивилися в той бік.Андрій уже не сумнівався: чужі залишалися неподалік.І цього разу вони могли бути не просто спостерігачами.