Розділ 18 - Новий рік та обмін подарунками

Чат «Непереможні» розривався від сповіщень. Друзі переписувалися, звітуючи як минають останні дні року.
Аліса: «Тут у горах так круто. Щойно каталися на лижах. У мене виявляється непогано виходить. Тепер сиджу і попиваю гаряче какао з маршмелоу. А ви чим займаєтеся? Діліться фото»
Єва: «Ми з мамою готуємо наше фірмове імбирне печиво. Запах на всю квартиру»
Діма: «Приїхав на пару днів до бабусі і дідуся. Сніг все сипе і сипе. Доводиться щоранку працювати лопатою»
Рома: «Тобі корисно. Потрібно тримати себе у формі. Я щойно прийшов із тренувань, хоч канікули, але їх ніхто не відміняв»
Аліса: «До речі, щодо лиж... фото з какао було гарним, але за п’ять хвилин до того я в’їхала в купу снігу і стирчала звідти як морква. Шкода, ніхто не сфотографував - це був би шедевр».
Єва: «Алісо, головне, що лижі цілі! Чекаємо на тебе вдома цілою і неушкодженою».
Діма: «Бабуся вважає, що я голодую. Наготувала стільки, що якщо я з’їм ще хоч один пиріжок, я не те що на ковзани, я у двері школи не пролізу»
Рома: «Привези мені. У мене після тренувань просто звірський апетит»
Аліса: «Зате точно голодним не будеш»
Єва: «Давайте, після Нового року, коли у вас буде час, зустрінемося? У мене для вас є новорічні подарунки»
Аліса: «О-о-о! Сюрпризи! Може, в нашому улюбленому кафе "Щастя"? Хлопці ви за?»
Рома: «Звісно. Буду.»
Діма: «Прийнято. Влаштуємо обмін подарунками!»
За кілька днів вони нарешті зустрілися. У кафе пахнуло хвоєю та свіжою випічкою.
-У мене для вас унікальні подарунки, - мовила Єва, простягаючи друзям пакунки. – Тепер у нас буде дещо спільне, що об'єднуватиме нас.
-І що ж це? – з цікавістю запитав Рома.
-Поглянь  і дізнаєшся.
У кожного в пакунку виявилася біла футболка, з розфарбованою серединою, на якій виднівся надпис «FRIENDS», а навколо - елементи, що характеризували кожного. У Роми це були боксерські рукавички, баскетбольний м’яч та кросівки; у Діми книги, ноти та формули; у Аліси мініатюрна ракетка для тенісу, лижі та ведмеді.
-Єво, це ти сама розфарбувала?! – із захватом у голосі вигукнула Аліса.
-Так, - посміхнувшись відповіла Єва.
-Круто! – мовив Діма. – Дякую.
-Мені подобається, -  і собі підхопив Рома. – Не терпиться приміряти.
-До речі, я собі також розфарбувала футболку, на ній я додала пензлі та палітру кольорів. Тому тепер зможемо ходити разом у однакових образах. Це буде так звана наша фішка.
-Та у тебе неймовірна уява, - промовила Аліса.  – Це ж треба було таке придумати. Ще й часу напевно багато на це витратила?
-Хотіла зробити для вас чудовий сюрприз. Це того варто було. Я рада, що вам сподобалося.
-Із сюрпризом у тебе дійсно вдалося. Це було не очікувано, - сказав Рома. Тепер моя  черга підносити подарунки. Якщо чесно, я давно комусь щось дарував, якщо не рахувати дядька Богдана. Так що мені було приємно вибирати для вас подарунки. Тримайте!
Єва виявила у своєму пакунку браслет із сонечком і ахнула від задоволення і несподіванки.
-Ах! Ромо! Він такий неймовірний. Дякую!
-Я знав, що тобі сподобається, Сонячний промінчику!
Діма у свою чергу розглядав новенький повербанк з написом «Геній».
-Новий брелок з ведмедем – якраз те, що потрібно. Дякую, - мовила Аліса.
-Я  пам'ятаю, як ти зраділа тим ведмедям, які тобі віддав Діма, - сказав Рома.
Від Діми Єва отримала новий скетчбук і олівці. Аліса – стильну термокружку і м’який шарф. А Рома – професійну ігрову мишку.
Аліса ж, як головна «солодка душа» компанії, обдарувала всіх величезними боксами з різними солодощами.
- Схоже хтось хоче, щоб я трохи піднабрав вагу, - мовив Рома, відкриваючи коробку – Та ладно, жартую. Я люблю солодке.
-А тепер давайте зробимо спільне фото на мою нову камеру, - запропонував Діма, дістаючи фотопарат миттєвого друку.
Друзі встали у креативну позу і широко усміхнулися. Спалах! Через хвилину в руках у кожного була маленька картка, де вони – щасливі та усміхнені. Назавжди залишилися разом у цьому затишному зимовому дні.