Розділ 5 - Спільний проєкт

Голос Марії Іванівни, викладачки з історії, пролунав строго. Вона тримала в руках список, який, здавалося, вирішував долі світу, а не шкільного класу.
- І пам'ятайте, цей груповий проєкт – важливий. Від нього залежить ваша семестрова оцінка. Що ж, тепер я вас поділю на групи.
Аліса відразу напружилася, знаючи, що Марія Іванівна любить створювати "команди-виклики".
- Перша група: Соломонова, Ромашкина, Каштанов та Кизилов; друга група: Сонячна, Білецька, Степанчук і Кам’янецький; третя група…
- О, у нас непогана група, якщо не рахувати Кам’янецького, - прошепотіла Аліса Єві.
- І чому ти так кажеш? Він здається… енергійним, - відповіла Єва.
- Енергії в нього багато, а от старанності – нуль, - зітхнула Аліса. - Він може просто не прийти на зустріч або забити на все в останній момент. Та й з Дімою у них напружені стосунки, ще з минулого року.
- Думаю, ми впораємося, - усміхнулася Єва, намагаючись додати подрузі впевненості. - Ти пробувала з ним колись просто потоваришувати?
- Якщо чесно ні. Мені і Діми хватає. Ми з ним дружимо з самого дитинства. А Рома як прийшов п’ять років тому у наш клас, так нормально ні з ким і не подружився. Він тримає людей навколо себе, але нікого не підпускає до себе.
- Знаєш, а я не проти з ним потоваришувати. Є у ньому щось особливе. Мені здається, він не зовсім той, ким є.
- Що ти маєш на увазі?
- Я думаю у нього добре серце, але він не хоче показувати цього.
- З чого ти це взяла?
- Та так, прості спостереження, - ухильно відповіла Єва.
- А чому це я у групі із Степанчуком?! – почувся невдоволений вигук Роми. – Ми з ним не зможемо співпрацювати, зовсім різні. 
- Це точно, - холодно вставив Діма, - ми не можемо нормально існувати в одній кімнаті, то як ми збираємося робити спільний проєкт?
- То ж ви не одні, у вашій групі є ще дівчата, - відповіла Марія Іванівна. – Я вважаю, що вам потрібно навчитися співпрацювати. Не завжди все буде виходити легко, але я впевнена, ви впораєтесь. До того ж я думаю, що протилежності навпаки притягаються. І різні таланти разом покажуть чудовий результат.
- Та з цим занудою…, - Рома не договорив, розуміючи, що це марно.
Після уроків четвірка стояла у коридорі.

- Ну й і група у нас, - сказав Рома, окинувши всіх поглядом, - «Королева тенісу», «Ілюстраторка із Сонця», «Мозок»…
- Ага і «Камінець» - підхопила Аліса, намагаючись розрядити атмосферу жартом. – Слухай, Ром, це ж не вирок.
- Можливо, мені не робити цей проєкт з вами? Збережу нерви собі і Дімі, - запитав Рома з вогником в очах.
- Нас уже поставили у групу, так що тобі нікуди діватися, - сказав Діма, перебираючи книги у руках, - до того ж мені потрібна чудова оцінка, тому нам всім потрібно постаратися.
- Потрібно обговорити проєкт і домовитися про фронт роботи, - сказала Єва. – Може у когось удома?
Рома глянув на Діму: 
- Ну, точно не у мене. У мене хаос. Аліса має молодшого брата, теж не варіант. Залишаєшся ти, чемпіон.
Діма глибоко вдихнув, явно борючись із собою:
- Добре. Давайте завтра. О п'ятій. У мене вдома. Ми попрацюємо пару годин. Я надішлю всім адресу в груповий чат, який створить Аліса. Ясно? 
Всі погодилися. Рома, кинувши Дімі багатозначний погляд, попрямував до виходу. Єва залишилася з Алісою.
- Усе пройшло не так погано, правда? – запитала Аліса.
- Не так погано, як Рома хотів це показати, - задумливо відповіла Єва. Вона відчувала, що цей проєкт буде викликом.
- Це лише початок… - мовила Аліса.