33

З кожним кроком, який Лілія і Рафаель робили разом, її впевненість росла. Світ, який колись здавався безпорадним перед силами тіней, тепер відкривав перед ними нові горизонти. Вони мандрували містами та лісами, зустрічаючи тих, хто готовий був допомогти в їхній місії. Але незважаючи на це, Лілія відчувала, що щось важливе залишалося не вирішеним, щось глибше, ніж просто перемога над тінями.

Цього разу їхній шлях вів до старовинного храму, який був втраченим для всіх, крім магічних істот. Це було місце сили, де могла змінюватися сама структура світу, де час і простір перепліталися. Лілія вже знала, що вони прийшли сюди не випадково. Тут повинна була бути відповідь.

— Це місце дає можливість зробити вибір, — сказав Рафаель, коли вони вступили на поріг храму. — Ти можеш залишитися з нами, з людьми, у цьому світі. А можеш… піти в світ тіней.

Лілія обернулася до нього, не зовсім розуміючи його слова.

— Піти в світ тіней? Як це можливо? — запитала вона, хоча в її серці вже з’явилися сумніви.

Рафаель зітхнув і підійшов ближче, його погляд був серйозним, майже сумним.

— Світ тіней — це не завжди темрява. Там є можливість мати владу, якої ти не отримаєш тут. Ти можеш керувати ними, і навіть контролювати баланс між світами. Але для цього ти повинна залишити все, що любиш. Ти повинна залишити цей світ, людей і… мене.

Ці слова ніби розривали Лілію на частини. Вона завжди прагнула відновити гармонію, але що тепер? Як вибрати, коли обидва варіанти виглядають настільки привабливо?

— Але я не можу просто піти, — сказала Лілія, її голос став твердим, але не без внутрішнього болю. — Я не можу залишити цей світ і всіх, кого я знаю. Я не хочу бути тінню.

Рафаель мовчки кивнув, а потім підійшов до неї.

— Я завжди буду з тобою, Лілія. Якщо ти вибереш цей світ, я залишуся твоїм захисником. Але ти повинна зрозуміти, що у твоїй душі живе сила, яка не підкоряється звичайним законам.

Лілія дивилася на нього, і у її серці прокидалася таємничість і тривога. Вона бачила, як Рафаель зазвичай сильний і впевнений, але в цю мить він був вразливим, мов той, хто стоїть на межі.

— Ти хочеш, щоб я вибрала? — її голос затремтів.

Рафаель не відповів одразу, замість цього він взяв її за руку.

— Я не можу за тебе вибрати. Тільки ти можеш вирішити, що для тебе важливіше. Але будь готова до наслідків.

Лілія стояла, відчуваючи, як її серце б'ється швидше. Всі її сумніви, страхи, прагнення і бажання змішалися в одному потоці думок. Вона дивилася на Рафаеля, на його темні очі, в яких вона завжди знаходила спокій і силу. Але чи могла вона залишити все позаду заради влади, якою обіцяли наділити її в світі тіней?

— Мені потрібен час, — сказала вона тихо, розуміючи, що не може прийняти це рішення негайно.

Рафаель погодився, і вони залишилися мовчати, кожен у своїх думках. Лілія йшла до храму, а разом з нею йшла тінь її сумнівів. Як багато ще невідомого залишалося в її майбутньому? І, головне, що її обрання принесе в їхнє спільне життя?

Серед стін храму відлунювала енергія, що нагадувала їй, що вибір був невідворотним. Її кроки звучали важко, але вона відчувала: саме в цьому місці відбудеться щось, що змінить їхнє життя назавжди.