12

Глава 12: Вибір між світами

Лілія прокинулася вранці з відчуттям, що ніч була не просто сном. Вона все ще відчувала дотик темряви, що проникала в її суть. Вона не була просто дівчиною, що шукає відповіді — вона була тією, хто мав змінити цей світ. А це відчуття було важким і незрозумілим.

Рафаель не був поруч, і вона знала, що йому треба бути на своєму місці — у світі тіней. Але цього разу вона не мала наміру залишатися в невіданні. Вона повинна була зрозуміти все, що з нею відбувається.

Вийшовши з дому, Лілія вирушила до старого лісу, місця, де раніше вони зустрічалися з Рафаелем. Ліс був для неї загадкою, але тепер вона відчувала, як його енергія взаємодіє з її власною. Це було не просто місце, а простір, який притягував її, тягнув до себе.

І ось, стоячи на порозі лісу, Лілія зупинилася. Тіні навколо неї танцювали, ворушилися, як живі. Вона сприймала їх по-іншому, ніж раніше. Вони не були більше просто темрявою. Вони говорили з нею.

— Лілія, — почувся голос, і вона відразу впізнала його. Це був Рафаель.

Він з'явився серед дерев, наче вийшов з самого лісу. Його вигляд був спокійним, але в очах горіла тривога.

— Що сталося? — запитала Лілія, не ховаючи свого занепокоєння.

Рафаель підійшов до неї ближче, зупинившись на відстані витягнутої руки. Його погляд був проникливим.

— Тіні не мовчать. Вони збираються... і вони хочуть, щоб ти зробила вибір.

Лілія знову відчула хвилю холодного страху. Що це означало? Який вибір вона повинна була зробити?

— Я не розумію, — сказала вона тихо, хоча в серці вже вирувала буря.

Рафаель зробив глибокий вдих, його голос став важким і серйозним.

— Вибір між світами. Тіні можуть забрати тебе. Вони можуть відкрити перед тобою двері в світ, де ти будеш владною, де ти станеш однією з них, а можливо — їхньою королевою. Але для цього ти повинна залишити цей світ, цей звичайний світ, і все, що в ньому є.

Лілія відчула, як її серце завмерло. Королева тіней? Це здавалося неймовірним. Чи вона справді хоче залишити все, що знала? Її родину, друзів, цей світ?

— І якщо я відмовлюсь? — запитала вона, намагаючись зібрати свої думки.

Рафаель поглянув на неї зі співчуттям.

— Тіні не залишать тебе в спокої. Якщо ти відмовишся, вони будуть тиснути на тебе, поки не зламають твою волю. Вони захочуть, щоб ти стала їхньою частиною, не зважаючи на твоє бажання. Ти не зможеш жити в двох світах одночасно.

Лілія зробила крок назад. Вона відчула, як земля під її ногами почала трястися, як у неї всередині щось руйнується. Це було дуже серйозно.

— Я... я не знаю, — прошепотіла вона. — Я не готова залишити цей світ. Мені не вистачає сили. Я не знаю, що я вибираю.

Рафаель наблизився до неї, його погляд став м'якшим, а голос — спокійнішим.

— Ти не повинна бути готовою, Лілія. Це не єдине рішення, яке ти повинна прийняти. Це лише одна з можливостей. Але пам'ятай, що цей вибір ти повинна зробити сама. Тіні не дозволяють втечі. Якщо ти залишишся тут, тобі потрібно буде прийняти свою справжню сутність. Ти маєш вирішити, якою ти хочеш бути.

Лілія відчула, як її серце б'ється сильніше. Її розум рвався до всього, що вона знала. Але серце, її інтуїція, все, що було в ній, що давало їй надію, кричало, що вона повинна залишитися. Вона ще не готова відпустити цей світ, навіть якщо тіні намагатимуться її захопити.

— Я не буду квапитись, — сказала вона нарешті, піднімаючи голову. — Я хочу більше часу, щоб зрозуміти. Щоб навчитися.

Рафаель посміхнувся, але його посмішка була сумною.

— Я буду з тобою, Лілія. Ти не одна у цьому виборі. І пам'ятай, я завжди поруч, навіть коли темрява спробує забрати тебе від мене.

Лілія кивнула, відчуваючи, що цей шлях не буде легким. Але в той самий час вона відчувала, що саме цей вибір — її власний, і це те, що їй потрібно було зрозуміти.