8

Глава 8: Тайни тіней

Лілія прокинулася рано. Сонце ще не встигло піднятися над горизонтом, але її серце вже билося в передчутті. Щоночі вона бачила той самий сон: темний світ, тіні, які перетиналися й лякали її, і Рафаель, який завжди був поруч, наче її тінь. Але сьогодні, відчуваючи нову впевненість після її зустрічі зі світлом, Лілія вирішила йти далі. Вона знала, що більше не може ховатися від того, що чекає попереду.

Рафаель чекав на неї в лісі. Він виглядав спокійно, але її погляд не міг оминути тінь тривоги, яка іноді проходила у його очах. Це було дивно — здавалося, що цей таємничий світ навколо них був не лише його домом, а й його прокляттям. Він був схожий на того, хто не може знайти спокою, навіть серед тіней.

Лілія наблизилася до нього, не питаючи, чому він знову чекає тут, на межі їхнього світу. Вона відчувала, що не зможе отримати відповіді, якщо не почне рухатися вперед.

— Куди ми йдемо сьогодні? — запитала вона, намагаючись виглядати впевненою, хоча всередині її серце було переповнене питаннями. — Що далі?

Рафаель дивився на неї з таким поглядом, що Лілія відчула ніби він теж був затягнутий в ту саму боротьбу за розуміння, що і вона.

— Ти повинна навчитися бачити більше, ніж просто світло і темрява. Ми йдемо в місце, яке не існує в нашому світі, — його голос був спокійним, але Лілія помітила, як щось змінюється в його поведінці. — Місце, де темрява і світло переплітаються. Це не просто ліс і не просто тіні. Це вхід у твоє справжнє «я». І ти повинна бути готова.

Лілія подивилася на нього, не розуміючи, що він має на увазі. Вона не знала, чи готова вона насправді. Всі ці таємниці, ця магія, це інше існування, здавалися їй надто складними для звичайної дівчини. Але її серце підказувало, що у неї є сили витримати це випробування. Вона могла відчути, як її тінь таємниче тягнеться за нею, ніби намагаючись вказати шлях.

— Я готова, — сказала Лілія, хоча її голос тремтів. Вона не була впевнена в тому, що вона дійсно готова. Але хіба ж вона мала інший вибір? Вона повинна була рухатися вперед.

Рафаель кивнув і взяв її за руку. Того моменту Лілія відчула, як дивна магія переповнює її тіло. Вони рушили вглиб лісу, і кожен крок наближав їх до того місця, яке не піддавалось логіці і не мало жодних меж. Ліс змінювався. Дерева ставали більш вигнутими, тіні ставали глибшими, а світло, яке пробивалося крізь листя, виглядало якось інакше — холодніше і більш витончене.

— Цей ліс — це частина твоєї душі, Ліліє. Він реагує на тебе, — пояснив Рафаель, коли вони йшли все далі. — Він відкриває ті місця в тобі, яких ти не помічала, або не хотіла помічати.

Лілія не могла повірити своїм вухам. Ліс реагує на неї? Як це можливо? Вона відчула, як знову тривога охоплює її. Це почуття було знайоме. Вона вже відчувала цей зв'язок із чимось більшим, але ніколи не усвідомлювала, як далеко це може зайти.

Вони досягли галявини, де тіні ставали майже матеріальними, вони починали рухатися за ними, огортаючи все навколо. Лілія зупинилася і глибоко вдихнула. Вона відчула, як магія заповнює кожен її подих. Тіні ніби ставали її супутниками, вони не просто оточували її, а й здавались знайомими.

Рафаель теж зупинився поруч і подивився на неї з розумінням.

— Ти тут, тому що маєш особливу зв'язок з цими тінями. І вони не просто твоїми супутниками, вони частина тебе, — сказав він.

Лілія подивилася на нього, намагаючись зрозуміти, чому вона повинна зрозуміти все це зараз. Як вона може бути частиною цього дивного світу, як вона може бути з тінями?

— Чому я? — запитала Лілія, спостерігаючи, як Рафаель наближається до неї.

— Тому що твої тіні відображають твою душу. Вони не просто темні, вони живі, і ти повинна вивчити, як працювати з ними, — відповів Рафаель. Його погляд став глибшим, і він зробив крок ближче. — Тільки так ти зможеш зрозуміти, хто ти є насправді.

Лілія поглянула на свої руки, що злегка тремтіли. Вона відчувала, як щось велике відбувається всередині неї. Її тінь росла, і хоча це лякало її, вона відчувала, що це її шанс знайти себе.

— Я готова дізнатися, — сказала вона, рішуче зібравши всі сили.

Рафаель кивнув і простягнув руку до неї. Вони разом занурилися в тіні, що огортали їх навколо.