Дівчина нікуди не зникла. Вона й далі стояла біля ліжка, чекаючи на відповідь. Мокре волосся звисало на обличчя та плечі, а крізь її бліду руку було видно стіну.
Марія зіскочила з ліжка, ще раз боляче смикнула перстень і кинулася до дверей. Надворі її зустріло прохолодне ранкове повітря. Біля криниці вона поспіхом витягла відро, розхлюпавши воду через край, хлюпнула собі в обличчя й здригнулася від холоду. Краплі стікали з підборіддя назад у відро. За спиною у вікні майнула бліда дівчина й зникла раніше, ніж Марія встигла підвести голову.
Село прокидалося. Дорогою прогуркотів віз, за сусідським тином вередувала дитина, десь неподалік хтось кликав курей. Нічого не змінилося. Сусідні хати виглядали як завжди, над стріхами вже підіймався дим, дорога була такою ж, як учора. Лише до власної хати тепер не хотілося повертатися.
Марія так і залишилася біля криниці, доки за воротами не почулися кроки. На подвір’я зайшла Ярина. Коса була заплетена нашвидкуруч і трохи розтріпалася, а під очима залягли тіні. Побачивши Марію, вона сповільнила крок.
– А ось і ти. Куди ти вчора вночі зникла? – Ярина придивилася до неї. – Вигляд у тебе жахливий.
– Я погано спала.
– Це я бачу. Орест тебе шукав.
– Орест?
– Приходив питати, куди ти поділася. Могла б хоч комусь сказати, що йдеш.
– Я й сама не збиралася нікуди йти.
Бліда дівчина вийшла слідом на подвір’я й зупинилася босоніж біля хати. Її сукня й досі була мокра. Ярина дивилася просто в той бік і ніяк не реагувала.
– Він хвилювався, між іншим.
– Нічого, переживе.
– Ледве.
Марія мало не всміхнулася, але знову подивилася на хату.
– Що там? – запитала Ярина.
– Учора вночі дещо сталося. І, схоже, на лісі все не закінчилося.
Ярина простежила за її поглядом.
– Ти щось бачиш?
– Так.
– Тоді тобі треба до Явдохи.
– Думаєш, вона повірить?
– Принаймні не поведе тебе одразу до священника.
– Нікому не кажи.
– Не скажу. – Ярина поправила косу на плечі. – А мені треба йти. Наші вже на луках, а я й так запізнилася.
Коли Ярина пішла, Марія ще трохи постояла біля криниці. Дівчина не зрушила з місця, а повертатися всередину й удавати, ніби нічого не сталося, було безглуздо. Марія вийшла за ворота й попрямувала до краю села. Незнайомка рушила слідом.
Далеко відійти не вдалося – назустріч ішла Яринина мати.
– Ти Ярину не бачила?
– Щойно говорила з нею. Вона пішла на луки, до своїх.
– Дивно. Додому так і не заходила.
– Може, одразу туди пішла.
Жінка озирнулася на дорогу.
– Може.
Вона поспішила далі, а невдовзі останні сільські хати залишилися позаду.
Хата Явдохи стояла на краю села. Низька, побілена, під важкою солом’яною стріхою, вона мало чим відрізнялася від інших. Хіба що під стріхою висіли зв’язки сушених трав. Марія ледве встигла постукати, як двері відчинилися.
На порозі стояла Явдоха в простій полотняній сорочці й темній спідниці. Густе каштанове волосся було зібране на потилиці й уже де-не-де сивіло. Марія не раз бачила її в селі й ніколи не помічала нічого незвичайного, хоча розмов про цю жінку вистачало. Виглядала вона цілком звичайно: трохи старша за Маріїну матір, із широким обличчям і першими зморшками біля очей.
Зараз Явдоха розглядала її довше, ніж зазвичай. Не здивовано й не неприязно, просто уважно.
– Доброго ранку.
– Доброго.
Її погляд ковзнув по вологому волоссю Марії, недбало вдягненому одягу й зупинився на руці.
– До мене прийшла?
– Мені треба дещо запитати.
Явдоха відійшла від дверей.
– Заходь.
У хаті було тепло від вогню, а в повітрі стояв гіркуватий запах якогось відвару. Під стелею сушилися трави, полиці вздовж стіни були заставлені глиняними горщиками та невеликими посудинами із затичками. Бліда дівчина зайшла слідом за Марією й пройшла так близько повз Явдоху, що мало не торкнулася її плеча. Та навіть не ворухнулася.
– А це, я так розумію, до твоєї розповіді не стосується? – Явдоха кивнула на перстень.
– Він з’явився в лісі. Я шукала цвіт папороті.
– Знайшла?
– Так. Побачила квітку, зірвала її, а потім на пальці з’явився цей перстень.
Явдоха повернула її руку до вікна й уважно оглянула темний метал, не торкаючись його.
– Сама не надягала?
– Ні. І зняти не можу. А сьогодні вранці в моїй кімнаті була дівчина. Вона й зараз тут.
#2255 в Фентезі
#406 в Темне фентезі
#386 в Містика/Жахи
сильна героїня, таємниці та розслідування, слов’янська міфологія
Відредаговано: 17.10.2026