Розділ 25

Разом з подругою і її мамою, ми провели залишок вечора за розмовами і підготуваннями до ранкового дійства. Королева не була на наших посиденьках - залишилась зі своєю дочкою. Принцеса Санта теж виявила бажання бути присутньою на весіллі брата, і тому місіс Бріана допомагала їй підготуватись і поповнити запас магії.

Ми домовилися, що прокинемось десь о четвертій, щоб встигнути зібратись. Як сказала Ельса, гостей буде не так багато, лише королівська родина і найближче коло Реймонда.

Дійство розпочнеться рівно о п'ятій годині і триватиме десь хвилин сорок. Світанок, зазвичай після шостої, тому я без проблем встигну дістатись Терикону. Сподіваюсь, що як і минулого разу - непоміченою.

Батьки Ельси, полетять на наступний день, і я на деякий час залишусь сама в їх домі. Хоч ця ідея мені не подобалась, але подруга і так заради мене, влаштовує обряд о такій годині, тому на невеликі незручності просто не звертатиму уваги.

Ельса була така щаслива, що я взагалі прилетіла на землі драконів. Зі сльозами на очах, вона сказала, що готова була провести обряд хоч о другій ночі, аби тільки всі рідні для неї люди були поруч в цю мить і це неабияк мене розчулило.

Після довгих розмов, подруга провела мене у виділені покої і сказала, щоб я спокійно спала - служниця розбудить всіх у потрібний час.

Я переодягнулась в піжамні речі і лягла у велике ліжко, взявши з собою аркуш паперу, на якому хотіла потренувати свій магічний підпис. Але не встигла я навіть піднести палець до пергаменту, як у двері постукали. Я накинула на себе халат і пішла відкривати. Мабуть Ельса ще щось забула сказати.

Але за дверима була не вона, а Його Величність.

От що йому потрібно в такий час? Знову посваритись зі мною захотів?

Бажання розмовляти з ним у мене не було, але все ж довелось вислухати. І якщо чесно, я злякалась того, що почула. Хоч я і була готова померти, але ж не так. Мені зовсім не хотілось лежати живим мерцем цілий рік. І взагалі, я планую жити далі, навіть після зустрічі з Деміургом, і такий варіант розвитку подій - мене зовсім не влаштовує. Тому я все-таки вирішила погодитись на великодушну пропозицію Аарона Росса, але на всякий випадок уточнила чи я не буду за це пожиттєво винна йому.

Дракон все заперечив і запропонував безкоштовне лікування мого джерела. Погоджуючись, я й не здогадувалась що це займе так багато часу... Та ще й довелося класти його лапу собі на груди, але вибору не було і я неохоче скорилась.

Спочатку було соромно і не зручно відчувати його руку на такому інтимному місці, але через деякий час я звикла і навіть зігрілась від тепла, яке давав його дотик.

Перші півтори години я ще трималась, щоб не заснути, і в цьому мені допомагали розмови і суперечки з ним. Як не дивно, дракон сьогодні був занадто балакучий, але сон все ближче підступав.

Після його пропозиції - лягти і заснути, я напружилась. Мені було неприємно думати про те, що дракон буде сидіти поряд і тримати на моїх грудях свою лапу, поки я сплю.

І доречі, як виявилося, він не вперше знаходився біля мене, поки я спокійно собі спала. Хоч ящір і говорив, що просто допомагав поповнити мою магію, але це всерівно якось ненормально. Ця новина змусила мене трохи понервувати.

Мене насторожувало його раптове бажання допомогти, але я була занадто втомлена, і тому вирішила зробити чергову дурість - довіритись дракону і спокійно заснути. Щось підказувало мені, що Аарон не заподіє мені шкоди.

Після того, як я закрила очі, десь глибоко в душі, мені почало докучати відчуття сорому, через те що він жертвує своїм відпочинком заради мене, але я швидко відігнала ці емоції. Те, що дракон нормально спілкувався зі мною і не погрожував, ще не означає, що ми друзі і я повинна його жаліти. Сам запропонував допомогу, я про неї не просила.

Перед тим як заснути, я прокручувала в голові всю нашу розмову, намагаючись зрозуміти позицію ящіра. Згодна, йому випала важка роль - дбати про всіх і кожного. Тут точно не позаздриш. Я розумію для чого він все це робить, але ж ми теж живі створіння і маємо право вибору. Якщо Терикон вирішить дати відсіч драконам, то я скоріше за все буду стояти поруч з побратимами.

Ці думки поступово зникли з мого розуму і я пірнула у сновидіння.

Мені знову снився той самий сон, який приходив ще на початку мого вісімнадцятиріччя. Тільки цього разу я нічого не боялась, а лише насолоджувалась польотом. Я летіла, розрізаючи небо своїми могутніми крилами. Повітря кружляло навколо і огортало мене приємним теплом, ніжно лоскочучи тіло. Мені хотілось, щоб це не закінчувалось ні на мить. Коли я почала оглядати місцевість і повернула голову в бік, то тільки тоді зрозуміла, що я не одна.

Чорний - як ніч дракон, летів поруч зі мною і майже торкався мене своїми крилами. Від нього відходив такий приємний аромат, що у мене з'явилось незрозуміле, дике бажання - накинутись на ящіра і вдихати його запах на повні груди. 

Він ніби відчув це і облетів мене по колу, так само принюхуючись. Готова поклястись, що на його морді з'явилось щось на подобі здивування, і як на мене - це виглядало трохи комічно. Він наблизився впритул і легенько доторкнутися до мого носа своїм. Мене чомусь налякав його раптовий доторк і я відскочила.

Сон перервався і я різько прокинулась.

Мені на секунду здалось, що той солодкий запах, що примарився мені увісні, ніби висів у повітрі. І насниться ж така маячня, схоже я занадто багато думала про драконів перед сном.

Повернувши голову я зустрілась з поглядом Аарона. Він був водночас здивований і розгублений. Дракон почав уважно мене розглядати, а потім прошепотів:

- Цього не може бути... 

- Що? - перепитала я, з трохи хриплим після сну голосом.

- Ти... - його перебив стук у двері.

- Я уже прокинулась, дякую. - швидко і голосно сказала я прочистивши горло. Ще не вистачало, щоб служниця застукала тут Аарона. Він сидів непорушно, і не відводив від мене своїх страхітливих очей, які здавались ще яскравішими в світлі нічних ламп. Від цього видовища мені стало трохи не по собі.