Розділ 20

- Ти ще не чула останню новину? - запитала мене Таша.

- Яку? - я з цікавістю дивилась на свою тимчасову напарницю.

- Говорять, що вчора, особистою персоною, до нас прилітав  правитель драконів. - напівшепітом сказала Таша.

Я намагалась зробити саме здивоване обличчя, яке тільки могла. Звісно ж я в курсі. Ельса мені всі вуха продзижчала про цей візит. Вона була щаслива, що нарешті розпочався процес примирення між людьми та драконами.

Ще подруга була дуже стурбована самопочуттям сестри Реймонда. У тої почались неконтрольовані перетворення, і ця ситуація, стала поштовхом, до початку активної взаємодії зі сторони Аарона Росса.

Як би це жорстоко не звучало, але мені зовсім байдуже на неї, її перетворення і на всіх драконів взагалі, але я звісно ж про це мовчу. Тому, що Ельса схвильована, що через стан принцеси, їх весілля можуть перенести. Поки що приготування, які лише недавно розпочались - призупинили, але якщо дракониці покращає, то все відбудеться, як і планувалося - в кінці цього місяця.

- Серйозно? Ого! Оце так новина! Як думаєш, навіщо йому було потрібно сюди прилітати? - прикидаючись заінтригованою запитала я. Просто актриса, ще й з великої літери.

- Я не знаю. Але моя подруга Менді, працює секретарем містера Деміуса в управлінні. І вона розповідала, що головний Старійшина був зовсім незадоволений їх візитом. А після зустрічі, коли випровадив ящірів, повертався дуже злий до свого кабінету. - Таша задумалась. - Можливо цей тип нам заборонив убивати драконів. Як думаєш? - дівчина вичікуюче дивилась на мене.

- Можливо. Якщо це дійсно так, то нас сповістять про це в першу чергу. - зробила я висновок, який повинен був задовільнити мою напарницю і знизала плечима.

Таша згідно кивнула і продовжила переодягатись.

- Валері. Я хотіла тебе запитати... - несміло почала вона.

- Так, я слухаю. - відповіла я.

- Останнім часом ти якась дивна. У тебе все гаразд? - занепокоєно запитала напарниця.

- Та начебто так, а що? - її питання трохи пришвидшило мій пульс. Чомусь виникло відчуття, що вона все про мене знає і мою брехню розкрито.

- Вибач, що лізу не в свої справи, але якщо чесно, вигляд у тебе зараз так собі. - Таша присоромлено відвернулась розглядаючи свої речі.

- В якому сенсі? - спантеличено запитала я. Ще таких "компліментів" мені не робили, її слова ввели мене в ступор.

- З того моменту, як ми в останнє бачились ти схудла, аж занадто схудла. Он темні кола під очима з'явились, волосся стало якесь тьмяне. Раніше було таке насичено мідне, що я аж заздрила, а зараз прямо безколірне. Ти не думала звернутись до цілителя? - занепокоєно запитала напарниця.

Чорт, це стає надто помітним. Всього за декілька днів я сильно змарніла. Матір мене уже з ніг до голови оглянула. Почала шукати більш корисні продукти, які тільки можна було знайти зимою, і стала готувати здорову їжу, багату на вітаміни. Я їй весь час говорила, що це через нерви і постійні недосипання. Все ж таки, я готувалась до заліків і отримання диплому, тому і перенервувала. Але потрібно вигадати щось більш суттєве, інакше скоро стане зовсім помітно, що я не повертаюсь у свою звичну форму. По суті, мені більше немає через що нервувати - вчора отримала диплом, сьогодні на роботу прийняли, правда офіційно я почну працювати через тиждень, а поки що буду під наглядом напарника. Так, що потрібно якось впевнити маму, що зі мною все гаразд, а то вона не заспокоїться.

Я навіть просила Ельсу дізнатися, яким чином, дракони поглинають магію з навколишнього середовища, але Рей їй толком нічого не пояснив. Сказав лише, що це потрібно відчувати. Я безліч разів намагалась концентруватись і хоть щось відчути, але не виходило. Благо, що хоч ті останні крихти магії не випарувались, а то мені зараз було б набагато гірше. У своїх регулярних молитвах, я благала Деміурга хоч якось навчити мене поглинати магію, щоб трохи прийти в себе. Я розуміла, що несла маячню, але я не знала, що ще можна було зробити. Магічне недомагання впливало на все моє тіло і зовсім скоро, це буде помітно неозброєним оком. Клянусь, я б просто відновилась і більше б не чіпала ту кляту магію, але як і зазвичай мене ніхто не чув...

- Я була у цілителя. Скоро прийду до норми. Це все почалось через нерви перед іспитами. Тепер от активно відновлююсь. - збрехала я.

- Дякувати творцю, що все гаразд. А то я вже подумала на якусь хворобу. - напарниця полегшено видихнула.

- Дякую, що турбуєшся про мене. - я простягнула їй кулак і вона по ньому легенько стукнула своїм.

- Чекатиму на вулиці.- сказала Таша і вийшла.

Сьогодні у мене ввідний день у всі тонкощі роботи, які ми ще не бачили, коли були на патрулюваннях.

Кожен день, група з вісьми чоловік, патрулює вісім секторів, на який поділили гірський хребет нашого кордону. Щодня працює по три групи, члени яких змінюють один одного через кожні вісім годин. Всього, таких груп вершників дев'ять.

Сама база легіону, налічує близько ста чоловік, а може і більше, я не уточнювала. Серед них є люди, які можуть підмінити когось із вершників у разі потреби, а так вони займаються документацією і доглядом за вівернами.

Ми перша лінія захисту на шляху драконів, друга ж лінія налічує близько двохсот чоловік, які здебільшого займаються підтриманням порядку у місті. Лише у випадку, коли є пряма загроза, вони відправляють до нас на допомогу своїх найспритніших вершників. Але зазвичай, елітний загін справляється сам, дикі дракони рідко пробивають нашу оборону.

Мда, якби вони тільки знали, як активно ці ящери, пізніми ночами, пробираються на нашу територію, особливо Реймонд, то напевно б посилили охорону в разів десять. Люди навіть не здогадуються, що дракони можуть частково трансформувати своє тіло, випускаючи лише крила і хвіст, щоб їх було легко сплутали з вівернами. За хвіст я дізналась від Ельси. Вона мені зі смішком розповідала, як це робив Рей, адже його забарвлення занадто виразне і його легко помітити, особливо у яскраві місячні ночі. Що ж, хоч щось з усієї цієї драконячої історії мене повеселило.