РОЗДІЛ 14: ДВА АРХІТЕКТОРИ

«Хочеш іти швидко — йди сам. Хочеш іти далеко — йдіть разом».

— Африканське прислів'я

Перші дні спільного життя були схожі на танок двох незнайомців, що бояться наступити один одному на ногу. Лев, після першого шоку, перетворився на невгамовного дослідника. Його інженерний розум нарешті отримав те, чого був позбавлений усе життя: досконалі, функціонуючі системи.

Він ходив за Еос по п'ятах, але його питання були зовсім іншими, ніж її колись.

— Геотермальний перетворювач? — питав він, дивлячись на ледь видиму в скелі установку. — Яка потужність? Як ви вирішили проблему мінеральних відкладень у трубах?

Еос, яка звикла до філософських розмов з Логосом, губилася.

— Логос каже, що він працює в гармонії з теплом землі...

— Гармонія — це не технічний термін, — перебивав Лев, не зі зла, а з щирого нерозуміння. — Мені потрібні цифри. Схеми.

Коли Еос показувала йому сад, він захоплювався не красою, а ефективністю.

— Гідропоніка, крапельний полив, повний спектр освітлення... Це геніально. Можна прогодувати ціле поселення. Чому ти не транслюєш ці технології? Ми могли б врятувати сотні людей!

— Бо технології без мудрості — це те, що нас знищило, — терпляче відповідала Еос, повторюючи урок, який сама нещодавно засвоїла. — Спершу треба підготувати ґрунт. І в землі, і в головах.

Лев дивився на неї як на дивачку. Вона сиділа на порозі раю, повному відповідей, і замість того, щоб поділитися ними, говорила загадками. Для нього, прагматика з Крем'яниці, це було найвищою формою неефективності.

Цю суперечку, що назрівала між ними, розв'язав Логос. Одного ранку його голос пролунав у свідомості обох одночасно. Це було вперше для Лева, і він аж присів від несподіванки.

<...Два Архітектори. Два погляди. Один бачить механізм. Інший бачить мету. Обидва сліпі без іншого. Ваш перший спільний урок починається зараз.>

— Що? Який урок? — збентежено спитав Лев, озираючись.

<...Головний геотермальний перетворювач працює на 73% від оптимальної потужності через кальцифікацію теплообмінника. Це сповільнює ріст у біосфері й обмежує дальність нашого сигналу.>

— Я ж казав! — вигукнув Лев, звертаючись до Еос. — Технічна проблема, що вимагає технічного рішення! Я можу розробити систему імпульсного очищення...

<...Твій метод буде ефективним, Леве. Але він агресивний. Він створить мікровібрації, що порушать крихкий баланс у печері. Ти полагодиш машину, але нашкодиш системі.>

<...Еос, твоє розуміння гармонії може запропонувати інший шлях. Але тобі бракує технічних знань, щоб його втілити.>

Голос зробив паузу.

<...Ви маєте працювати разом. Леве, ти розробиш механізм. Еос, ти інтегруєш його в єдину систему, щоб він працював не як удар, а як дихання — повільно розчиняючи відкладення в гармонії з природними циклами перетворювача. У вас є три дні.>

Це була мука. Лев малював на старих панелях схеми, сповнені гострих кутів і прямих ліній. Еос, дивлячись на них, пропонувала додати плавні вигини, цикли, що імітували б припливи і відпливи.

— Це знизить ефективність на 12%! — кричав Лев.

— Але збереже стабільність системи на роки! — відповідала Еос.

Вони сперечалися, кричали, мовчали. Лев не розумів її «поезії». Еос не розуміла його «заліза». Але поступово, у процесі роботи, вони почали чути один одного. Лев, зціпивши зуби, визнавав, що її ідея про цикли дозволить уникнути майбутніх поломок. Еос, здивовано, бачила, як її абстрактна ідея «гармонії» втілюється у конкретних клапанах і трубках, які креслив Лев.

Вони працювали пліч-о-пліч у гулкому інженерному відсіку. Він навчив її користуватися плазмовим різаком. Вона навчила його прислухатися до ледь чутної вібрації машини, відчуваючи її «дихання».

На третій день вони запустили свою систему. Це був гібрид його прямолінійної ефективності та її циклічної гармонії. Вони стояли перед монітором, що показував стан перетворювача. Показник потужності повільно, дуже повільно, почав повзти вгору. 74%. 75%. 80%. Він не стрибнув, а плавно, органічно зростав. Через годину він досяг 99.7%.

Лев дивився на цифри, і його інженерний розум тріумфував. Але він відчував щось іще. Почуття, якого він ніколи не знав. Задоволення від співпраці.

Він подивився на Еос. Вона посміхалася.

— Гармонія, — тихо сказала вона.

— ...і технічне обслуговування, — так само тихо відповів він, і вперше вони посміхнулися разом.

<...Перший урок для спільноти завершено,> — пролунав голос Логоса в їхніх головах. <...Ви збудували не лише механізм. Ви збудували міст. Шлях Архітектора — це не самотня стежка. Це спільна дорога.>