23.2

У глибокій задумі Таша мовчки їхала додому в машині Євсея, який, як завжди, був серйозний і похмурий.

Слова Юлії Сергіївни змусили Ташу замислитися: а раптом усі її усвідомлені сни і справді лише ілюзія, ігри розуму – не більше?

«Що, якщо вона має рацію, і я надаю цьому більшого значення, ніж це є насправді? - думала вона. – Що як Інесса – лише плід моєї фантазії? Як і Феєрія, Алістер та все інше… Стоп. Про Алістера я знаходила інформацію в інтернеті. Такий містик справді жив та загинув на пожежі у власному будинку. Все, як описала Інесса. І до її слів я не знала про його існування. Я ж не могла вигадати те, що насправді було? Чи могла десь про нього чути… чи читати, але забути…?»

Занурившись у глибокі роздуми, Таша не помітила, як вони підкотили до її під'їзду.

- Ну все. Приїхали. Тебе у вівторок підвезти до Дениса на тренування? - спитав Євсей, дивлячись на сестру, і вийшов із машини.

Таша не хотіла розповідати братові про сварку з хлопцем. Адже він попереджав її і сильно переживатиме. Чого гірше - піде інтелігентно бити морду «зятю», з яким не склалося. Інтелігентно, бо навіть у чоловічих питаннях Єва пускав у хід спочатку все своє красномовство та логіку, примудряючись загнати опонента у ступор навіть без мордобою, а вже в крайньому разі – кулаки. Але коли йшлося про молодшу сестру, він був готовий навіть на застосування сили, хоча це було не в його стилі. Євсей завжди намагався зробити підлянку будь-яким іншим способом в обхід прямої сутички. Адже його коник був аж ніяк не в м'язах, а в хитрій заповзятливості та гострому розумі.

Коли Ташу у восьмому класі кинув хлопець набагато старший за неї і розпустив на всю округу брудні плітки про дівчину, Євсей не міг помірятися силою з дорослим бугаєм. Але й залишити безкарним кривдника сестри, яка третій день поспіль реве в подушку, він теж не міг. Для помсти йому вистачило номеру телефону та домашньої адреси покидька. Недовго думаючи, Євсей дав оголошення до місцевих газет і розклеїв флаєри по всьому району з номером кривдника, який нібито надавав послуги інтимного характеру, потім зламав його сторінки в соцмережах, підретушувавши фото хлопця, а ще замовив на його домашню адресу (а жив він із батьками) купу інтимних товарів із магазинів для дорослих. Після такого бомбардування кривдник Таші довго соромився з'явитися на людях, змінив номер телефону та видалив усі профілі у соцмережах. Звісно, ​​вони з Євою вже були давно не школярі. Євсей не став би опускатися до таких методів. Та Таша боялася навіть уявити, на що здатний її брат зараз, маючи зв'язки та гроші.

– Ну? Так що? Заїжджати за тобою у вівторок? – повторив своє запитання Євсей, перервавши роздуми Таші.

- Пробач, задумалася ... Дочекаймось вівторка, а там подивимося ... - ухильно відповіла дівчина після довгої паузи. Євсей скептично посміхнувся.

- А я вже думав, ти поринула в усвідомлений сон… - хмикнув він і допоміг їй вибратися з машини.

Таша посміхнулася, оцінивши гумор брата, і перебралася за його допомогою до інвалідного крісла. Їй хотілося змінити тему розмови.

- Твоя Зоряна Фея у сукні кольору марсала так і не озвалася більше?

- Ні…

– А ти їй писав?

- Не можу наважитися. А раптом вона мені теж не сподобається? Але з іншого боку... У нас реально багато спільного.

– Тоді напиши їй. Адже ти нічого не втрачаєш. Не з'їсть же вона тебе, навіть якщо виявиться крокодилом, страшнішим за ту...

- Я подумаю. - задумливо буркнув Євсей. Йому хтось зателефонував, і він змушений був закінчити розмову із сестрою. Тон його різко став серйозним та жорстким. Навіть тембр голосу, здавалося, став грубішим. Він махнув сестрі рукою на прощання і сів за кермо. Таша провела його машину поглядом і затрималася трохи перед під'їздом, вслухаючись у невпинний гомін вечірнього міста.

Надворі було душно і парко. Небо різко потемніло, розділившись на дві протилежності: чиста безхмарна блакить змішувалася з сіро-ліловими хмарами, що тривожно рухалися із заходу. Духота огортала задушливі вулиці, заважала дихати. Птахи замовкли. Насувалась гроза. А разом із нею і почуття тривоги. Таша давно не прокидалася уві сні.