Одна мить і ти вже не ти

 Pov Люсі 
Я вкотре зустрілася з ним поглядами, цей занадто гордий вираз обличчя. Брр... Навіть дивитися гидко. Згадувати не хотілося, що це мій новий однокурсник, він як і я шостий.
Ні, ви не подумайте, що я закохана, тобто я закохана, але не в нього. Є хлопець який на два курси старший, але він найпопулярніший студент нашої академії, і не славиться через свій розум, а навпаки через поведінку. Усім відомо, що зразкові дівчата кохають хуліганів, ось і я, пообіцяла не закохуватися і... Ну ви вже зрозуміли.
Але зараз не про це, а про того гада, через якого моє життя пішло шкереберть, та спочатку трохи більше розповім вам про нього. Взагалі я Дуже добре жила. Мала люблячих батьків та старшу сестру. 
Батька я бачила рідко та добре запам'ятала його руде волосся та колючу бороду. Звісно ж ви подумали про якесь ім'я як Том, Бен, але ні його звали Максиній. Він мав власний бізнес, тому я отримувала все, що хотіла. У нас було кілька десятків найрізноманітніших тварин, великий будинок. У мене була власна величезна бежева кімната на третьому поверсі, та ще й з видом на ліс, тому я часто усамітнювалася на підвіконні й просто малювала.
Мама була невисокою жіночкою з глибокими синіми очима та ласкавою усмішкою, її звали Ліаніна. Досі згадую як пасма її м'якого, шовковистого волосся лагідно спадали їй на плечі. Вона не працювала, але була вправно господинею й інколи допомагала татові зі звітами.
Ще у мене була сестра, звісно ж вона як і я обожнювала читати, взагалі вона дуже схожа на тата, така ж весела з довгим волоссям і зеленими очима. Вона завжди була поруч. Її звали Мар'яна.
Але це ще не все, залишилась... Барабанний дріб!!! Я! Та яка має один єдиний хист і це немов по графіку знаходити на мою маленьку, чортову долю неприємностей. Я копія моєї матусі. Така сама зовнішність і той самий характер, я тиха, слухняна дівчинка. Хоча... З моїм хистом не скажеш.
- Люсі! Допоможи! Там...- моїй подрузі не вистачило дихання, вона черговий раз видихнула і продовжила - Алекс із восьмого. Він у воді. Там таке-е-е! - моя подруга не була тихою і розумною.
Я не почула останнього слова адже вже дременула до басейну на ходу знімаючи піджак. Добре що було літо і я була в туніці і бриджах. Ні, я не любила басейн, збіговисько хуліганів і недоумків хоча моя стихія вода.
Ой, Забула попередити що потім буде ще багато магії.
Коли я забігла у басейн то хлопець вже хльобав воду. Дивина!!! В шахи мене перемагає, бігає як гепард, а плавати не вміє. Навколо вже зібралася купа народу, але чому його ніхто не рятував?! Мене чекали чи що? Я без роздумів рибою пірнула в холодну воду і за кілька секунд була біля хлопця, і підхопила його за плечі. Ми поволі просуватися до бортиків, аж раптом щось вп'ялося мені в ногу. Я шикнула від болю, але зібравши всю волю в кулак я попливла далі, і тільки посадивши Алекса на бортик зрозуміла, що втрачаю свідомість, але серед люду я побачила дві, до болю знайомі постаті, але чому саме вони???
Говорять, що між любов'ю та ненавистю один крок, але це не правда, відстані між ними немає.
Ось і зараз, я бачила їх поряд, мого нового однокурсника Дарія і любов мого життя Дениса.Я вражено споглядала за цією сценою, як раптом до моїх вух долинула розмова: 
- Ти бачиш?! Її стихія вода.
- Бачу, але ти не розумієш. Я відчуваю, що у неї в душі вогонь.
- Ти ж не хочеш сказати, що...
- Я хотів би, але не можу нічого говорити без дівчат.
- А тобі і не доведеться! - долинула від дверей чиясь, дівоча відповідь.
- Віяно, Земіо, швидко ви. І, що скажете?
- Тут і говорити нічого, це вона, збираймося. За нею вже оголосили полювання, - відповів уже інший дівчачий голос.
Через кілька годин ми вже їхали у мікроавтобусі у який мене переніс якийсь чоловік в окулярах. Ніхто так і не помітив, що я прокинулась, тому через півгодини я знову заснула солодким сном. Цікаво, куди мене везуть? Я вже не схожа на себе, інакше я б вже запанікувала.

Любі мої, я запрошую вас разом зі мною поринути в пригоди Люсі та її друзів. Будьте зі мною до кінця і я вам гарантую, не будете розчаровані.