Ті, що приходять зі снів

За кавою

... І навіть в дні, як вітер неласкавий
Мені мій усміх не верне сторицею,
Я запрошу тебе на чашку кави,
З бісквітом, теплим молоком, корицею.

Ти посміхнешся ніжно і проблеми
Впадуть на дно із осадом арабіки.
І здасться, що в життя романі - теми
Такі прості, без граму проблематики.

І вже все рівно, що розкаже гуща,
Бо ж щастя тут, на цій мізерній відстані.
Тримай мене: міцніше, ближче, дужче,
Не відпускай мене в відкрите море з пристані!

Не відпускай, тримай, як ніби якір,
Зв'яжи до себе ніжністю, мов тросами.
І я горітиму для тебе квітом маків
Таких напитих і умитих росами.

Ольга Лукіна

Подобається

#442 в Різне
#18 в Поезія

У тексті є: вірші, еротика чутливість кохання, збірка поезії

Відредаговано: 07.10.2026

Додати до бібліотеки

Поскаржитись