Ті, що приходять зі снів

Рандеву

Сьогодні в моїй голові так приємно шумить... 
В пів тона - розмова, і блюз - імпровізом з естради. 
І терпкість сухого вина спонукає: на мить 
Твоєї руки теплоту мимохідь заласкати. 
 
Схилились близенько. Торкнемось плечима ось-ось, 
Аж душно стає у маленькому чорному платті... 
Я навіть не знала, що можна жадати когось 
Так сильно - до іскор в очах як оті, що в багатті. 
 
Ти млосно так мовиш про те, що приїхав із Татр, 
І сніжні вершини достойні лягти в гобелени. 
Не зваблюй мене! Я і так ледь тримаю театр, 
Палаючи заживо там, під щитом Мельпомени.

Ми - погляд у погляд, і я - закусила губу,
Як десь під столом ти лоскочеш відкриті коліна.
Твій подих - на шиї, і твій одуряє парфум.
Ти бачиш, ти впевнений: буду твоя неодмінно.

Я вся тріпочу, мій до тебе магнітиться стан,
І з кожним ковточком триматися важче і важче...
О, боже, де ж важіль знайти, щоб зірвати стоп-кран?
Але ж ти так близько... І вабиш... І маниш... А нащо?

Між нами у затишку зали спалахує хіть,
Що буде горіти до ранку яскраво, як ватра.
А поки - в моїй голові так приємно шумить.
А з серцем, як Скарлет, я теж розберусь, але завтра...




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше