Дія 1. Картина 1.

ДІЯ 1 КАРТИНА 1

(Затінений куток маєтку Жаб. Світло напівтемне, падає лише на розкішне крісло Пана Жаби. Він сидить, обмахуючись якимось листком, і незадоволено бурчить. Поруч пройшла Леді Метелик з опущеною головою, несучи підніс із напоями. Неподалік стоїть Мураха-охоронець №351.)

ПАН ЖАБА: Да гдє ета бездєльніца пропадаєт?! Она мнє обіщала без опозданій о цій порі явиться! Я їй таке ля-ля покажу, мало не покажеться!
ПАНІ ЖАБА (попиваючи напій): Да успокойся. Єслі опаздиваєт, значит найшла хороший товар для нас. А єслі она тебя розчаруєт, (покурила цигару) ти ж всєгда сможеш нею перекусить... Или пусть пашет у нас до конца своіх днєй.

(Мураха-охоронець робить крок уперед, гучно стукає своїм списом об підлогу і представляє гостю.)

МУРАХА №351: Пане, зобов’язаний вас сповістити, пані Моль прибула до вашого маєтку!

(Пан Жаба задоволено плескає в долоні. З тіні, потираючи лапки та хитро посміхаючись, виходить Моль. Леді Метелик підходить до стіни, щоб її не помітили.)

ПАН ЖАБА: Явилась не забарілась. Ану сюда іді, абітурієнтка ти фігова. Ти дєлом занімаєшся или толька крилами махаєш? Мені робоча сила нужна, понімаєш ти своїм мікроскопічєскім мозком?!
МОЛЬ (низько кланяється): О, найшановніший Пане Жабо! Мої крила працюють лише для вашого блага! Я вдень і вночі шукаю для вашого маєтку найкращих... хм, помічників.

ПАН ЖАБА: Корочє, слухай сюда. Мені в подзємєлльє нужна новая партія слухняних дурників. Скоро сезон збору орехов і ягод, а мої мурахи, тьху, шоб тільки списами махать і годні. Цвєти в саду в’януть, подвал Пані Жаби стоіть без дела!
МОЛЬ: Я якраз придивилася одну галявину неподалік... Там живе самотня Мишка, на ім'я Ромашка. Білосніжне хутро, чиста, наївна — далі нікуди! Мріє про високе мистецтво, про оперу, про вище товариство.
ПАН ЖАБА (подається вперед): О! Оце мені нравиться! Чистокровна і наївна — це ж ідєальний варіант! Такі пашуть за трьох і зайвих вопросов не задають.

(Леді Метелик прикриває собі рота і махає головою.)

ЛЕДІ МЕТЕЛИК (тихо): Ні, не може бути.

ПАНІ ЖАБА (глянула на неї): Тц.

МОЛЬ: Пане, але вона просто так не піде. Це дівча вірить у казки та благородство.
ПАН ЖАБА (махнув рукою): Та какая разніца, у шо она вєріт! Навішай їй лапші на вуха! Розкажи, шо... е... у моєму маєтку її жде карієра, о, точно, карієра. Багамські острови і особиста опера! Замани її сюда любим способом. Словиш на крючок — получиш золоті монети.
МОЛЬ (поглянула на жабу, високо підняла голову): О, золото... Для вас, Пане, я зроблю це в найкращому вигляді. Вона сама прибіжить у ваші тенета, от побачите, ще й дякувати буде.
ПАН ЖАБА (встав, схопив моль за крило): Только смотри мнє, без фокусов! Єслі ти явишся без неї, или притащиш не пойми кого — я тобой особисто позавтракаю! Поняла концепцію?
МОЛЬ (забрала крило, позадкувавши у тінь): Все зрозуміла, Ваша Жаб'яча Величність. Не мине й кількох днів, як пташка буде в клітці...

(Моль зникає в темряві. Пан Жаба задоволено потирає животика.)

ПАН ЖАБА: Ну от і чуднєнько. Скоро у нас будет новая безплатная робочая сила. Мураха, а ну марш провєріть кайдани в подвалі!

(Мураха гупає списом об підлогу на знак послуху і йде геть.)

ЛЕДІ МЕТЕЛИК: Господарі, невже ви не зупинетеся...

ПАН ЖАБА (Різко повертається до Метелика, посмішка зникла): А я не поняв! Почему ето наша звєзда стоїть без дела і подслушиваєт?!

ПАНІ ЖАБА (показує на свого чоловіка рукою, продовжуючи дивитися на леді. Встала та підійшла до неї): Тєбє дали право голосу?  Какоє ти вообще імеєш право тут говорить без моєво согласія? (штовхає на землю, бере мітлу і кидає до леді) у тєбя єсть сили говорить, значит и найдуться сили подметать. Бегом за метлу і вимести ету комнату до блиску!
ЛЕДІ МЕТЕЛИК (тихо, з опущеною головою): Як скажете, пані...

(Леді Метелик поклала підніс на стіл і взялася підмітати підлогу.)

ПАНІ ЖАБА (сіла, нетерпляче перебирає пальцями): Хоть би швидче она привела ету мишку.
ПАН ЖАБА: Да не переживай ти так. Єслі она тупая мечтатєльніца, то завтра вечєром будет тут как миленькая.

ПАНІ ЖАБА: Сколько ти гостей пригласив?

ПАН ЖАБА: Вообще всех шесть, но откликнулись только двоє.

ПАНІ ЖАБА: А подружечку мою пригласив?

ПАН ЖАБА: Ой, ну забив. Она нам і не нужна. Ти не повериш, сам Сеньйор Крот, самий лучший меценат приєдєт.

ПАНІ ЖАБА: Мнє етот «маценат» не такой дорогой, как подружка. Дирявая голова ти. Я сама приглашу.

(Леді Метелик підійшла до крісла Пані Жаби, щоб підмести там, Пані Жаба різко підставила їй підніжку. Метелик падає без сил на підлогу, прикриваючи своє обличчя руками. Жаби Сміються.)

КАРТИНА МІНЯЄТЬСЯ.