Ті, що дихають у темряві.
Тіло зі світла, душа з ночі.
Вона заснула зненацька, ніби щось вимкнуло світло в її розумі. Жодної миті занурення, жодного переходу. Просто — темрява. Потім тиша. А потім...
…вона стояла на краю високого муру, серед руїн, знизу кипіло полум’я. Чорні прапори з вишитими півмісяцями билися об вітряне небо. Над нею — зорі, які Елора ніколи не бачила: вони рухались.
Навпроти — він.
Він не був тим, кого вона бачила у книзі. У цьому сні — він був інший. У білому одязі з чорними рунами, з обличчям не зовсім людським — красивим, але холодним, як камінь, як ніч без тепла.
— "Ти зрадила Круг."
— Ні…
— "Ти зруйнувала печать заради любові. Це було твоє падіння."
Він підійшов ближче, торкнувся її чола. Тоді вона побачила себе — іншу себе — з довгим срібним волоссям, у мантії, з очима, що світились. Вона стояла серед магів, тримала ту саму книгу, що зараз належала Елорі.
«Я не можу… дозволити їм вбити тебе.»
«Тоді вони вб’ють мене.»
Кров. Печать, зірвана з серця. Його руки, що схопили її. І порожнеча, в яку вона впала.
"Ти колись уже відкрила двері, Елоро. І зробиш це знову."
Вона прокинулась зі стогоном. Серце билося в грудях, ніби молот. На її грудях — знак, якого не було вчора.
Печать, тільки інша. Не півмісяць. А зламана спіраль.
#2950 в Фентезі
#6799 в Любовні романи
#1680 в Любовне фентезі
Відредаговано: 24.09.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
