Розділ 7. Сценарій той же, обставини інші.

Прокидалася Яна повільно й неохоче.

Було настільки комфортно, що мозок щиро намагався переконати її не відкривати очі й розтягнути цей чудовий момент. Все одно на роботу їй не потрібно вставати.

Розніжена дівчина позіхнула та спробувала потягнутися — і раптом зрозуміла, що не може. Не те, щоб руки її не слухалися, але вона ніби була скута чимось з усіх сторін.

« ...?? - саме така реакція була у її мозку, коліщатка якого тільки почали обертатися і забуксували».

Стоп. Чому її кондиціонер для білизни раптом пахне чоловічими парфумами? І не просто парфумами, а дорогими, такими, якими зазвичай пахнуть або рекламні моделі, або один трудоголік мільярдер... Яна уся завмерла, бо здається тепло йшло зовсім не від ковдри, а від чужого тіла?

Трясця! У що вона знову вляпалася?!

Різко відкривши очі, білявка уткнулася поглядом у білу стелю з ліпниною, що автоматично означало одне: вона точно не вдома. І навіть не в квартирі Яни Жук.  

Повільно, з обережністю сапера, вона повернула голову вбік — і погляд натрапив на сплячого Романа Ткаченка. Його рука впевнено лежала на її талії, притискаючи до себе з такою природністю, що це збивало з пантелику.

— …О, ні, — одними губами сказала вона, крізь туман пригадуючи вчорашні події.

Яна відчула ще одну руку на собі — з іншого боку. Меншу, тоншу і явно жіночу.

Повертати голову туди було страшно, але, враховуючи, що вони вчора святкували втрьох, ніякої інтриги не залишалося. Їй в потилицю точно сопить Настя.

[ О, хост, ви прокинулися! ]

Голос системи звучав досить стримано. Та водночас її тон був, як у людини, яка вклала всі гроші в акції, прогоріла — і тепер робить вигляд, що все гаразд. Або просто тримається на останній ниточці.

«Що сталося? — подумки прошепотіла Яна, не наважуючись рухатися. Останній її спогад був про те, як вона витягує головних героїв з ресторану та намагається зорієнтуватися, де чортів готель».

[ Сталося критичне відхилення фіналу сцени! Хост не мав залишатися в ліжку. ]

«Краще б нормально все пояснила! — зціпила зуби Яна, бо справді мала провал в пам'яті. Хоча вчора й трималася куди краще за Романа чи Настю, але пити таки варто менше. Ще й голова болить.»

Вона обережно спробувала вислизнути з-під руки Романа. І справа була не стільки в тому, щоб не потрапити йому на очі після пробудження, скільки в куди прозаїчнішій потребі — якнайшвидше дістатися до вбиральні. Інакше сечовий міхур просто не витримає.

Втім, її планам не судилося здійснитися. Роман щось нерозбірливо пробурмотів уві сні й лише сильніше притиснув її до себе. О, які сильні, гарячі руки — навіть крізь тонку тканину сукні це відчувалося надто добре. А груди, в які вона впиралася…...справжній витвір мистецтва..
Ні. Про це можна подумати потім. Коли вибереться звідси. І коли, нарешті, дістанеться до вбиральні.

[ Рекомендуємо негайно залишити зону контакту. ]

Яна ледь не вилаялася, коли почула пораду від системи. Наче вона хотіла лишатися тут.

Зробивши ще одну спробу вирватися вона не очікувала, що в цю ж секунду Роман відкрив очі. Їхні погляди зустрілися, і кілька секунд він просто споглядав її, немов восьме диво світу.

Потім нарешті кліпнув. Але в погляді й досі читалася недовіра, а сам чоловік мовчав.

Далі його погляд ковзнув униз, явно бажаючи перевірити рівень катастрофи. Ну що ж...на ньому були труси, а це вже добре.

І лише після цього подивився кудись за плече Яни. Та якщо при вигляді неї він був здивований, то зараз все буквально кричало, що він в...коротше, шокований був чолов'яга. Отак от. Ранок розпочинався цікаво не тільки у неї.

– Романе Ігоровичу? – почувся сонний голос. Стало зрозуміло, чого Ткаченко так витріщався в той бік. Значить, вона мала рацію і Настя теж спала поруч.

У цей момент за спиною почувся тихий шурхіт, і матрац ледь помітно прогнувся.

— Яно? Чому ми всі тут?

— Гарне питання, — не затрималася з відповіддю дівчина і рвучко сіла, вириваючись з обіймів ошелешеного боса. — Абсолютно доречне, я б сказала. Бо теж нічого не пам'ятаю.

Роман важко зітхнув і провів долонею по волоссю, явно намагаючись зібрати докупи уламки спогадів.

— Я пам’ятаю ресторан, — повільно розпочав він, потираючи скроні. — А в наступному спогаді ми вже в ліфті. – Він замислився. – Чия ідея була прийти в готель?

Яна відчула, як на шиї й щоках починають розквітати зрадницькі червоні плями. Вона вже відкрила рота, щоб сказати, що їй терміново і бажано прямо зараз потрібно в туалет, як її перебила така ж червона Настя.

— Я… — дівчина запнулася, стискаючи край ковдри. — Ми ж… нічого не… так?

Фраза була не повністю сформульована, так і зависнувши в повітрі, але ніхто в цій кімнаті не мав ані найменшого сумніву, про що саме мова.

Відповіли їй одночасно, майже синхронно:

— НІ.

[ Вчора активних інтимних дій не зафіксовано. ]

Дивлячись на офіційне підтвердження від цієї бюрократки, Яна ледь стрималася від нового закочування очей.

Утрьох вони ухвалили спільне рішення, що все це одне велике непорозуміння. Цього було достатньо. 
Білявка підхопилася з ліжка й, більше не відкладаючи, рушила в бік ванної зі швидкістю світла. Розбиратися з усім іншим буде вже після того, як здійснить базові людські потреби.
***
Коли вона привела себе до ладу та вийшла з ванної, Роман уже сидів за столом із зосередженим виглядом. А ще він був повністю одягнений. Настя сиділа поруч з ним, ніяково відводячи погляд.

— Я замовив сніданок у номер, — повідомив він, жестом вказуючи на стіл, накритий на трьох осіб.

Яна кивнула і сіла поруч з шатенкою.
Сніданок проходив в тиші. Було чутно, як дзенькали виделки. Погляди ковзали повз одне одного. Так, варто визнати, що їм ніяково знаходитися в кампанії одне одного. Ну. Було б дивно після прокинутися ледь не голими в одному ліжку і після цього стати друзями.

Втупившись в тарілку, дівчина навіть не намагалась заговорити. Хотілося швидше доїсти та забути про сьогоднішній сором.