Розділ 6. З одного боку — головний герой, з іншого — героїня.

Готель з’явився в полі зору, як оазис серед пустелі для спраглого, який не пив води вже кілька днів. Ну взагалі-то мінералочки зараз б не завадило випити. Особливо враховуючи те, що вона тягала на собі вантаж у вигляді двох тіл.

— Так, — зосереджено бурмотіла вона, підпираючи Настю з одного боку, а Романа — з іншого. — Ми дійдемо. Тут усього сто метрів лишилося!

І вони справді дійшли! Яна хотіла скинути цю ношу, але розуміла, що потім їх не підніме, а їй треба довести їх до номеру, а не кидати в холі. Врешті-решт, до головного справа не дійде, якщо ці двоє залишаться на людях.

На ресепшені дівчина підняла очі й одразу зависла. Перед нею стояла одна гламурна, проте дуже спітніла блондинка, один дуже нетверезий чоловік, який час від часу приходив до тями та обіцяв підвищити усім зарплатню. І ще одна щаслива дівчина, яка раптом, без жодного попередження, обійняла білявку за шию.

— Яночкоо… — протягнула вона. — Ти така хороша… Дякую, що ти є…

І наостанок дуже дзвінко поцілувала її в щоку, після чого розсміялася.

— Ага, ти теж дуже хороша, — Яна намагалася не тільки ухилитися, а при цьому ще й повернути Настю в попереднє положення.

— Жууук… — у цей момент бос теж раптово вирішив нагадати про себе. Він обійняв її за талію, якось надто міцно та владно. — Ви ж нас не кинете?

Дівчина на ресепшені повільно кліпнула, нарешті прийшовши до тями. Потім ще раз окинула їх вже новим поглядом, в якому були незнайомі для Яни емоції.

— Один номер? — дуже обережно уточнила дівчина.

— ДВА, — відповідь була сказано занадто різко, щоб уникнути непорозуміння. А вже за мить згадала, що їй тут залишатися більше не потрібно. Поспати можна й вдома. От тільки закінчить з усіма сюжетними справами, викличе таксі та поїде відпочивати. — Тобто… один номер. Але з великим ліжком.

Треба ж було подбати про усі зручності для майбутньої ночі. Яна з сумнівом глянула на п'яних Романа та Настю. В такому стані ще й мати змогу показати себе на висоті в інтимному плані. Вони заслуговують звання головних героїв!

[ Хост, зовнішні спостерігачі можуть інтерпретувати сцену некоректно. ]

«Та що тут некоректного! — прошипіла Яна, відбиваючись від чергової спроби Насті обійняти її. — Відчепись! Мені ще в номер їх тягти!»

Дівчині мовчки простягнули ключ-карту з виразом обличчя “я бачила всяке, але таке вперше”. Добре хоч розраховувалися карткою Ткаченко, яку Яна тримала в себе після того, як він кілька раз марно намагався прикласти її до терміналу в ресторані.

Дотягнути до ліжка своїх підопічних виявилося зовсім не просто: дорогою Яну раз по раз заносило в бік, а герої страждали, врізаючись то плечем, то спиною в усі можливі поверхні. Уже в номері вона без церемоній кинула їх на матрац, як дві важкі сумки від яких хочеться позбутися після завершення довгого відрядження.

Роман зітхнув і перевернувся на бік. Настя щось пробурмотіла й зручно вмостилася поруч. Дивлячись на них, Яна стояла посеред номера, тримаючись за поперек та кряхтячи, наче стара бабка.

Вона глибоко вдихнула. Боже мій боже, після такого їй потрібна компенсація в потрійному розмірі.

[ Сцена майже завершена. Але подальший розвиток не повинен включати вашу участь. ]

— Та невже? — Втомлено хмикнула Яна, розминаючи напружені плечі. — А я вже думала, що маю їм ще казку на ніч почитати. Або свічку потримати!

Ще раз глянувши на двох головних героїв, які нарешті лежали там, де їм і належить лежати, дівчина відчула полегшення. Свою частину зробила і може зі спокійною душею відправлятися додому.

Яна вже дійшла до дверей, коли система різко озвалася:

[ ЗУПИНІТЬСЯ. ]

Її рука якраз потягнулася до ручки, але мусила застигнути, так і не торкнувшись до неї.

— Що таке? – з острахом підняла вона погляд на напівпрозорий екран. Їй же не скажуть зараз йти купувати їм презервативи?

[ Сцена не завершена. Необхідна фізична близькість між головними героями. ]

Слухаючи холодний тон системи, Яна повільно озирнулася на Романа та Настю, які спокійно дрихли й уявлення не мали, що відбувалося. Не кажучи вже про фізичну близькість.

— Вони лежать поруч. Це, на твою думку, не достатньо близько?

[ Недостатньо. Герої мають бути частково роздягнені та перебувати в тілесному контакті. ]

Гробова тиша. 
У Яни не знаходилося слів для цієї...просто безсоромної системи! Мало того, що її погрозами змушують зводити двох дорослих людей та підлаштовувати події, аби вони опинилися в одному ліжку, а тепер додалося ще й роздягнення?!

— …Ти зараз серйозно? — пошепки спитала дівчина. Її мозок відмовлявся вірити в почуте.

[ Так. ]

— Тобто, — вона нервово засміялася, бо чим далі, тим більше ситуація скидалася на повний абсурд. — Я тепер ще й…режисер інтимних сцен? Може їхні рти ще притулити одне до одного?

[ У разі відмови — штрафне покарання. ]

Спокійно викинула на стіл свій улюблений козир система.

Пальці різко зарилися в густе волосся, яке, як на зло, навіть після всіх пригод — від ресторану до готелю — залишалося ідеально вкладеним. Це лише більше дратувало. За мить вона не витримала й безжально розкуйовдила його, знищивши всю цю прилизану красу.

Серйозно, і на що тільки доводиться йти заради грошей… І щоб, не дай боже, знову не прописали той клятий розряд струму.

— Я ненавиджу тебе! — простогнала вона.

Глибоко вдихнувши, Яна підійшла до ліжка. Головні герої продовжували  спокійно спати, не знаючи про лихі задуми безсоромної системи.

— Вибачте, — прошепотіла вона. — Нічого особистого. Це просто моя робота.

Діяла Яна швидко, рішуче й з виразом обличчя людини, яка хоче назавжди стерти цей момент зі своєї пам'яті. Нижню білизну не стала прибирати. Тут нехай самі розбираються, без неї.

[ Тепер — розмістіть героїв в обіймах. ]

Система наче читала чек-лист.
Яна б не здивувалася, якщо саме у цю мить ця безтілесна істота дивиться на все, що відбувалося, як на цікаве кіно і при цьому жує попкорн.