Розділ 4. День третій. Можна сказати, день Х

Контракт був підписаний. 
Роман потис руку новому партнеру та з усмішкою запевняв,  що вони зробили правильний вибір. Настя стояла збоку від головного героя й також брала участь у розмові. Що не кажіть, а вона професіонал!

Склавши пальці в замок, Яна мала змогу спостерігати цю сцену зі свого робочого місця завдяки привідкритим дверям. Останнім вона була готова палко дякувати, бо вже вдруге має змогу спостерігати за персонажами й не хвилюватися дарма. Все йшло за планом. 
Тепер ресторан, алкоголь, а далі – канон, приймай мене в свої обійми!

Роман Ігорович провів партнерів до ліфта й повернувся у свій кабінет. Він якось поспішно забрав свій портфель із ноутбуком та глянув на Яну з Настею, які перекидувалися незначними фразами. Робочий день закінчився, тож вони могли собі це дозволити.

Зараз він має запропонувати поїхати в ресторан…

— Дякую всім за роботу, — чомусь замість пропозиції відсвяткувати його рот видав далі ОЦЕ: — На сьогодні все. Гарного вечора.

— Гарного вечора, — чемно відповіла Настя. Її сумка вже була при ній. І вона так само збиралася йти додому.

Стривайте...

Чому їхній бос-мільярдер, з яким у героїні сьогодні мала відбутися гаряча ніч просто пішов? В грудях щось неприємно стиснулося. Без канонічного запрошення увесь подальший ланцюжок подій руйнувався. Все. Ніякого офісного роману не буде без сьогоднішньої ночі!

Ну як так?! Може вона щось упустила? Момент, який підштовхнув його піти з Настею святкувати? Яна уявлення не мала, як саме він до цього дійшов! В книзі героїня ні разу не спитала, чому йому раптом захотілося піти в ресторан.

А-а-а, чорт забирай!

[ КРИТИЧНЕ ВІДХИЛЕННЯ СЮЖЕТУ! СЦЕНА “СВЯТКУВАННЯ КОНТРАКТУ” НЕ АКТИВОВАНА. ]

Система заволала так сильно, що Яна невдоволено поморщилася та була готова торкнутися до вух, аби перевірити, чи не кровоточать вони.

《Що значить не активована?! — пронеслася в голові дівчини панічна думка. Вона одразу ж зірвалася з місця, чим налякала бідолашну Павлюк. — І що далі?!》

[ У разі провалу з зав’язкою хост отримає штрафне покарання. ]

«ЯКЕ ЩЕ ПОКАРАННЯ?!»

[ Електричний розряд першого рівня. ]

《Знову? Це ж вони не відіграють ролі! Чому карають мене?》

Яна схопила сумочку й кинулася до виходу. А потім повернулася й підхопила під руку нічого не розуміючу героїню. Уже вдвох вони мчали в бік ліфту. Білявку не зупинили ані ходулі замість туфлів, ані Настя, яка робила марні спроби зупинити її.
Враховуючи її сором'язливість, вона не буде надто пручатися. А от білявка була рішуче налаштована вкласти цих двох в одне ліжко. І не важливо, які методи доведеться застосовувати для цього.

Двері ліфта вже почали зачинятися.
Якщо він зараз поїде — сюжет розсиплеться, система її підсмажить струмом, а історія закінчиться на другому розділі.

— СТОЯТИ! — вигукнула Яна й буквально всунула руки між дверцятами.

Ті знову відкрилися. Роман здивовано глянув на свою секретарку, після чого насупився.

— Жук, що ви…

Договорити йому не дали. Ледь не силою заштовхавши Настю в ліфт (при цьому Яна встигала дружелюбно усміхатися), вона зайшла всередину услід за нею.

— Ви взагалі в курсі, що хороший начальник не може отак просто піти?! — буквально на ходу придумуючи якусь нісенітницю, аби виправдати свою поведінку та взяти ситуацію під контроль, Яна вирішила розіграти карту з обуренням. — Контракт підписаний, а святкувати хто буде?!

— Святкувати?.. — перепитала розгублена Настя. Бідолашна явно не розуміла до чого ця вся метушня.

— Саме так! — енергійно кивнула вона у відповідь та плеснула в долоні. — Це ж важлива подія!

— Жук, досить цієї комедії, — холодно зустрів її пропозицію Роман. От дійсно непробивний. Він ще й додав, що йде додому.

— НІ, — сказала, як відрізала дівчина.

Не слухаючи подальших заперечень, її палець вже натискав кнопку першого поверху. Емоційна холодність зі сторони начальника її лякала значно менше, аніж удари струмом, чи покарання, яке ховається за другим рівнем болю. Її вважатимуть пришелепкуватою? Нехай. Головне бути здоровою і при грошах. Усе інше побічне.

— Ви йдете святкувати.

— Що за неприпустима поведінка! — захлинався від обурення Роман, коли ліфт рушив вниз.

— Хтось же повинен взяти ситуацію в свої руки! — парирувала Яна, а подумки додала: "Якщо ти не в змозі!".

На першому поверсі вона знову першою вискочила з ліфта й так само рішуче повела їх до виходу. Враховуючи габарити Романа зі сторони мало виглядати досить смішно, як гламурна блондинка з однієї сторони схопила його під лікоть, а з іншого боку тягне Настю за руку. Герой робив спробу звільнитися, але у неї мотивація була сильнішою і з її мертвої хватки не вдасться вирватися нікому.

— Настю, ти ж не проти? — раптом вирішила поцікавитися її думкою білявка. Питання було поставлене тоном, що буквально кричав, що відмовитися у неї немає права.

— Ну… — героїня неоднозначно знизала плечима, намагаючись встигнути за їхніми швидкими кроками. — Якщо чесно, я й справді не проти.

— Бачите! — переможний погляд зупинився на Романі, який й досі не полишив спроб пригальмувати її ентузіазм. — Колектив одноголосно за.

Він важко зітхнув та на мить прикрив очі, ніби не міг повірити в те, що зараз відбувалося.

Яна примружилася, спостерігаючи за його реакцією. То він до останнього хоче опиратися?

— Ви хочете зекономити? – припустила вона і напустила на себе вигляд, немов чоловік біля неї скоїв неймовірно жахливий злочин, а ніхто й уявлення про це не мав.

Різко зупинившись, він розвернувся до неї обличчям. Його підборіддя в цей момент було смішно піднято вгору, а в темних очах капслоком читалося: «ЗЕКОНОМИТИ? ТА ЯК ВОНА ПОСМІЛА МЕНЕ ТАК ОБРАЖАТИ?!». Здавалося, для Романа слова про економію стали неприпустимим ударом по його репутації та его.

— Ми поїдемо в найдорожчий ресторан у цьому місті!

Залишалося подумки поплескати в долоні та подякувати усім можливим богам за, що герой нарешті прокинувся.