Розділ 3. День, коли Яна зрозуміла, що треба уважно читати дрібний шрифт

Сьогодні сюжет розгортався в маленькій затишній кав'ярні, куди любили заходити головні герої. Зазвичай у них були різні графіки і вони ніколи не перетиналися, але сьогодні настав той день. День, коли героїня повинна зіштовхнутися з Романом і тим самим зіпсувати не тільки його сорочку, а й настрій. Власне, Насті теж можна поспівчувати, бо директор змусить її трохи побігати зі звітами, і ввечері вона буде жалітися подрузі на свого жахливого начальника.

Так. Знову кліше.

Яна сиділа за столиком біля вікна. Вона заздалегідь подбала про колу(звичайно, без цукру, але й ту довелося довго випрошувати в системи), бо запахи свіжоспеченної випічки тут дурманили голову. Напій хоч трохи допомагав тримати під контролем апетит й був заміною поп-корну під час перегляду нового епізоду.

«Та все ж, я живу краще, ніж будь-коли.»

Можливо, саме ці її думки почув диявол та вирішив над нею познущатися, аби не розслаблялась.

Настя стояла біля баристи, трохи нервово приймаючи стаканчик з замовленою раніше кавою. Усе йшло за методичкою. Яна зробила ковток свого напою, жадібно спостерігаючи за кожною дією героїні. Зараз вона розвернеться…

А тут якраз за спиною шатенки з’явився Роман Ігорович, уважно вдивляючись у вітрину з тістечками та рухаючись у її бік. Що не кажіть, а у сюжету таймінг, як у швейцарського годинника.

Героїня з усмішкою розвернулася — і… Яна з нерозумінням витягнула шию, намагаючись роздивитися, що сталося. Тому що в один момент Роман відскочив убік і кава лишилася в стаканчику, а не пролилася на його білосніжну сорочку.

Стоп. Що відбувається? Це ж не за каноном!
Тепер кола найменше цікавила білявку і вона повільно поставила стакан на стіл.

[ Критичне відхилення сюжету! Хост, необхідне термінове втручання. Головна героїня виконала свою функцію зіткнення. Тепер рідина має потрапити на сорочку головного героя, після чого лунає фраза: “Вибачте, Романе Ігоровичу. Я ненавмисно!” ]

«Ти пропонуєш відіграти замість неї? — таке завдання змусило Яну напружитися. Напряму взаємодіяти з героями в їхніх романтичних сценах було небезпечно. Не дай Боже таким чином змістить фокус уваги на себе. — Я ж Спостерігач.»

[ У разі подальшого порушення буде застосовано покарання. ]

«Яке саме? — насторожено спитала вона. Хоча підсвідомо  вже розуміла, що відповідь їй може не сподобатися.»

А система ще й витримала коротку паузу, перед тим, як на екрані почали з'являтися нові слова. Наче спеціально грала на Яниних нервах.

[ Початковий рівень покарання: електричний розряд низької потужності. ]

Приголомшена дівчина ледь не вдавилася власною слиною. Зі штрафними балами, дієтою ще можна змиритися, проте електрошокер? Якого біса відбувається? Жанр цієї книги був ромком, а не дарк роман з тортурами! На таке вона не підписувалася!

«Що-о?! — вийшла зі ступору вона. — Цього не було в договорі!»

[ Рекомендуємо уважно читати дрібний шрифт. ]

От халепа! Схоже, вибору немає. А з системою розібратися можна й пізніше.

Яна оцінила обстановку. Головні герої уже щось сказали одне одному й явно збиралися розійтися по своїх справах. Діяти варто швидко, якщо вона не хоче отримати нову зачіску після удару струмом.

«А рідина… — повільно перевівши погляд на свою колу, вона поквапилася уточнити: — Це точно має бути кава?»

[ Рідина має бути темною. ]

«О, тоді все ок.»

Відповідь допомогла ухвалити рішення. Без роздумів схопивши стаканчик з колою, вона підвелася з твердим наміром довести сцену до кінця. А кілька незручних моментів заради життя без ударів струмом Яна готова була пережити.

Роман уже йшов до виходу.

— Не так швидко, головний герою! — промимрила вона й кинулася йому навздогін. Ніжним, майже солодким голосом, білявка гукнула його: — Романе Ігоровичу!

Він почув її та озирнувся, запитально піднявши брову. З коротким "ах!", вона зробила вигляд, що невдало перечепилася через власні туфлі на підборах і тому кола вилилася на його сорочку. Або мала вилитися.

Роман вдруге за сьогодні показав неймовірну реакцію, різко ухилившись і кола пролилася повз, не зачепивши навіть манжета рукава.

Але коли ти опинився між системою, яка погрожує тобі електричним струмом, й директором з роману… Яна не зупинилася на першій спробі! Врешті-решт, її стакан ще не повністю порожній і є змога завершити канон!

— Ой, — сказала вона вголос, роблячи вигляд, що знову падає.

Зі сторони це "випадково" могло виглядати награно, але яка в біса різниця! Їй нарешті вдалося вилити рештки на його сорочку.

— Вибачте, Романе Ігоровичу, — шаблонним голосом для ніжних та невинних героїнь промовила Яна обов'язкову репліку, кліпаючи віями. — Я ненавмисно!

«Ага. Просто не хочу, щоб мене вдарило струмом, — додала вона подумки».

— ЖУУУУК! — рявкання, яке зірвалося з губ Романа було епічним. Як і його роздратований погляд, коли він побачив темну пляму.

Він різко вдихнув та видихнув. Було помітно, що так чоловік намагається втримати емоції під контролем та не виказувати гніву. Проте його звична холодна маска врешті тріснула, коли Яна знову зіштовхнулася з ним поглядами. Його справді розгнівав її вчинок.

Дівчина почала розсипатися у найщиріших вибаченнях, але напівслові замовкла, краєм ока спіймавши постать головної героїні. Настя стояла осторонь, спокійно попиваючи каву, і дивилася на все це з таким виразом обличчя, ніби щойно стала свідком чогось дуже дивного.

Через її недопрацювання Яна мусить грати роль дурненької білявки. В очах боса-мільярдера вона точно була ідіоткою, а ця стоїть та насолоджується шоу!

[ Подія зафіксована. Галочка проставлена. Покарання болем не застосовано. ]

От. Ще одна задоволена життям. Одна Яна мусить страждати за усіх.

Аби не піддаватися прігніченості, вона повільно видихнула та знову зосередилася на Романі. Допомогла йому трохи витерти сорочку та пообіцяла, що віднесе зіпсований одяг у хімчистку. Той окинув її холодним поглядом.