Глава 22 (3) від 04.06

У понеділок вранці Павло хизувався розбитою губою. Ні, ну це вже не смішно! Ніка знову замазувала все, що можна було замазати, і приводила до ладу похмурого потерпілого.

– І що ви зі Славою знову не поділили? – прямо запитала вона. – Тільки не вигадуй чергового сусіда, двері та інші дурниці, я чудово знаю, хто тебе нагородив циією «прикрасою».

Дронов нічого відповідати не став, тільки спохмурнів ще більше. Ну ось що чоловіки за проблемний народ, га?

Вероніці залишалося всього два тижні до відпустки, а Павлу – трохи більше трьох тижнів до від'їзду. Поки це буде пробна поїздка, знайомство з філією і співробітниками. Потім він повернеться, щоб остаточно оформити документи, і все, прощавай, Паша, на невизначений термін. Від цих думок зробилося сумно.

Зате на роботі не було коли сумувати і нудьгувати. По офісу прокотилася новина, яку не обговорював хіба що лінивий.

– Чули? У столичному офісі призначили нового генерального, – Настя налила собі ранкову каву і влаштувалася за столиком на кухні.

– Серйозно? – зробивши великий ковток з улюбленої чашки, запитала Оксана. – Тобто він як би і наш керівник, так?

– Ага, після реорганізації компанії ми більше не автономні, тепер він одноосібно управляє всіма філіями. Молода кров, такі справи... – повела плечима Настя. – Буде продовжувати справу батька.

– А-а, так Красовський-старший вирішив передати пост синові, а не заму? – Оленка закинула ногу на ногу і з цікавістю дивилася на колег. – Чи правильне це рішення? Камардін дядько досвідчений, компанію б точно не потопив, а цей... Раптом почнуться скорочення?

– Щось мені підказує, що це призначення тільки для вигляду, щоб Станіслав Володимирович досвіду набрався і згодом став гідним наступником батька, – відгукнулася Настя. – А на ділі буде керувати Геннадій Васильович: Камардін стільки років в бізнесі, знає все від і до.

– Слухай, а Станіслав Володимирович симпатичний, не знаєте? – в Оксани загорілися очі. – Все ж такий молодий, а вже гендиректор... А раптом когось з нас пошлють у відрядження до столиці!

– На сайті ще немає світлини, але кажуть, що молодший Красовський красень! – мрійливо протягнула Олена. – Он, навіть прізвище відповідне. Єдиний спадкоємець батькових статків, шанувальник гучних вечірок та інших розваг. Здається, йому в наречені готують якусь фіфу, доньку «золотого» татуся і одного з партнерів Красовського-старшого.

Вероніка в розмову не вступала, просто уважно слухала і мотала на вуса, попиваючи каву.

– Ех, ось усі гідні хлопці вже зайняті, – зітхнула Оксана з досадою. – А у нього навіть ім'я гарне: Стас.

– Не Стас, а Станіслав Володимирович, – строго поправив Сергій Анатолійович, який як раз увійшов на кухню. – Ще раз щось подібне почую... Ми тепер всі під ковпаком, так що раджу тримати роти на замку.

– Угу, нова мітла по-новому мете... – буркнула Оленка.

І ця новина могла б стати головною на найближчі пару тижнів, якби вранці наступного понеділка не відбулося дещо гірше. Ніка з Павлом злегка запізнилися, тому що потрапили в пробку, а коли прийшли, їх зустріли дивними поглядами. Народ зібрався у моніторів, хтось піткнувся носом у смартфон або планшет, але, наскільки встигла помітити Вероніка, у всіх була відкрита головна сторінка сайту їх філії.

Народ дивився якесь відео, звуковий супровід якого змусив серце битися швидше і тривожніше. Ніка швидко дістала смартфон (Паша зробив те саме), відкрила головну сторінку і тремтячою рукою запустила розміщений там занадто знайомий відеозапис, що мав назву «Нічний стриптиз на тлі моря, або Як за спиною нареченого підчепити його друга».