Глава 22 (2) від 04.06

Дронов просто ідіот! Взяв та залучив до їх зі Славкою прогулянки непотрібну увагу. Хоча вона теж зробила дурницю. Треба було сказати, що гуляє одна, але в той момент навіть на думку не спало збрехати керівникові.

Незабаром з нею зрівнявся Слава.

– Не йди за мною! – вона прискорила крок, але потім через щось спіткнулася і знову сповільнилася.

– Взагалі-то мені потрібно у тому ж напрямку, – він притримав її за лікоть. – Не будь упертою, а то точно впадеш і ніс розквасиш, а мене потім керівник зжере, що не вберіг найкращу співробітницю.

Складно дзвонить, і не підкопаєшся.

– Сподіваюся, цього разу ми будемо йти по нормальному мосту? – здалася Вероніка. Так дійсно зручніше, і, якщо що, Ковалевський точно утримає від падіння.

– По якому захочеш, – усміхнувся він.

Ладно, вистачить вже на нього злитися. Он яка чудова прогулянка у них вийшла, а все тому, що він запропонував втекти. І якщо б вона була впевнена, що Паша вже спить, то повернулася б в номер негайно, а так вирішила ще трохи постояти на широкому освітленому мосту і помилуватися краєвидом.

Веселощі на базі помітно стихли, тільки окремі групки ще сиділи у альтанках. Наскільки звідси було видно, їх павільйон спорожнів. Хтось напевно пішов спати (той, хто більше випив), а хтось ось так само, як і вони, гуляє територією бази і насолоджується теплою ніччю. Вероніка сподівалася, що Дронов належить до перших і зараз бачить вже десятий сон, а тому з похмурим виглядом не буде чекати на веранді, але все одно стояла, спершись ліктем на поруччя, поки і в самої не почали злипатися очі.

Весь це час Славко знаходився поруч мовчазною тінню і теж милувався кольоровими вогнями, що відбивалися у воді.

– Я спати, – Ніка млявою ходою рушила по мосту і попленталася по доріжці, але потім зрозуміла, що не хоче повертатися. У номері Оленка, яка, якщо не спить, буде виносити мозок, за стіною хмільний Паша. Ні, тут краще. Запримітивши порожню альтанку, вона повернула туди. – Посиджу ще трохи.

Ковалевський, як прив'язаний, пішов слідом і сів на сусідню лаву. І знову мовчав, ніби побоюючись порушити її спокій. Ніка знайшла на телефоні збережені мелодії і, запустивши плеєр, прикрила очі. Пила вона всього нічого, одну склянку вина, та й то давно, так що захмелілою себе не відчувала, а голова була ясною. Хіба що раптом огорнула втома після насиченого дня.

– Корольова!

Ніка широко розкрила очі. Здається, вона задрімала.

– Принцеса Несміяна все ж таки віришила прокинутися? – Славко стояв навпроти. – Підемо в будиночок, а то стає прохолодно.

Вероніка не заперечувала. Її мозок все ще перебував у півсні, і вона на автоматі вимкнула музику і побрела по доріжці. База вже майже спала, хіба що он у тій альтанці хтось ще продовжував спілкуватися. Крутими сходами допоміг піднятися Слава. Якби Ніка була сама, точно б стрімголов скотилася донизу. На веранді він її відпустив і, побажавши доброї ночі, попрямував у свій номер.

– Дякую, Слав, – пробурмотіла вона і погупала у свій.

Хлопець зупинився:

– Це був гарний вечір. Тобі дякую за нього.

Коли Ніка тихенько увійшла до кімнати, Оленка вже спала, так що неприємних хвилин у її компанії, фраз, що ріжуть гостріше бритви, та іншого вдалося уникнути. Вона швидко роздяглася і впала на постіль, здається, тільки зараз, на грані реальності і сну, усвідомивши, що, якщо не вважати ту вилазку на дах готелю і нічний стриптиз, вони з Ковалевським сьогодні вперше гуляли удвох, без Павла.

Вероніка за звичкою прокинулася о шостій, а потім валялася до восьмої, але все одно встала раніше сусідки і вже виходила з душу, коли Олена тільки продерла очі. Ну і пом'ятий ж у неї вигляд вранці!

– Що дивишся?! – пробурмотіла Вітрова. – Напевно у самої фізіономія вранці не краще.

Ніка промовчала і взялася за гребінець.

Цей день пройшов навіть дуже непогано, але не так весело, як вчорашній. Народ був більш стриманий, на алкоголь не налягав, хоча всі, крім Славки, купалися та засмагали, а дехто катався на човні і гуляв лісом. Загалом, колектив залишав базу на позитиві, хіба що Павло хмурився і на Ніку явно образився.

Всупереч його очікуванням, Олена знову їхала в їх машині. Але цього разу Ніка влаштувалася поруч із нею на задньому сидінні, віддавши переднє Славі. Вставивши у вуха навушники, вона вімкнула музику і відкинулася на підголовник, всім свої виглядом натякаючи, щоб її не турбували. Коли, висадивши Оленку, вони через деякий час під'їхали до її під'їзду, Вероніка відмовилася від допомоги Павла, але він все одно витягнув з машини її речі і підняв на поверх, а потім, не чекаючи, поки батьки відкриють двері, втік вниз по сходах. Ну так, інакше б знову почалися розмови про зірване весілля...