Глава 18 (1) від 30.05

Ніка більше не приходила вранці до Павликової квартири. Тепер саме він заїжджав за нею, а вечорами підвозив до дому. В гості не напрошувався, розмови про стосунки не заводив, ніби вичікував. Тільки чого чекав, на що сподівався? Слава чомусь демонстрував єхидство куди менше, ніж зазвичай, норовив то двері перед Веронікою відкрити, то папки важкі піднести, якщо Дронова не було поруч, і теж ніби чогось чекав.

Вранці у п'ятницю народ був надзвичайно жвавий і оптимістичний. Керівник оголосив короткий день, щоб усі могли як слід відпочити перед поїздкою і без поспіху зібратися. Так що обід на годину раніше, з дванадцятої до першої години, а потім о третій годині по домівках.

Завтра вставати на світанку, потім близько двох годин на машині, а потім цілий день на ногах, тому що шеф придумав креативний відпочинок, а зовсім не лежання на пляжі животами догори. Що саме він винайшов, поки трималося у секреті, але це явно буде щось пов'язане з роботою. Ну не може Сергій Анатолійович дозволити співробітникам просто розслабитися і бити байдики, не може.

Коли настав час іти до ресторанчика, Ніка підійшла до Павла, що засидівся за комп'ютером. Той підняв на неї втомлені очі, а потім закрив ноут і потер повіки. Ну так, тепер він сам займається всією документацією, а з незвички це не так-то легко, тим паче обсяг робіт у нього дещо більше, ніж у інших. Тут напевно не до нічних розваг з дівчатками, хоч би виспатися. Хоча, можливо, Дронов поєднує одне з іншим і саме тому так вимотаний?!

«Знову ти підозрюєш його у всіх гріхах і не довіряєш!» – докорив внутрішній голос.

Відігнавши неприємні думки, Вероніка посміхнулася:

– Герої виробництва заслуговують на відпочинок. Ходімо пообідаємо.

Так, по-дружньому базікати з Пашкою було пречудово. Геть незручність і двозначність. Хоча оточуючі, здається, все ж помітили зміну в їхніх стосунках. Оленка якось занадто хижо дивилася на Дронова, ніби була впевнена, що має на це право або що той відповість взаємністю.

Еге ж, так це стерво його і отримає! Павлику потрібен хтось інший, хто б його розумів і з ким би йому захотілося затриматися довше, ніж на одну ніч. Адже ж не дарма він пурхав від однієї дівчини до іншої, щось таки його не влаштовувало, отже, в кожній щось шукав, але не знаходив.

Після обіду всі працювали з подвоєною швидкістю, щоб до третьої години встигнути закінчити все, що потрібно було зробити до шостої. Врешті, коли годинник показав за п'ять хвилин третю, народ не змовляючись став збиратися, але шеф не був би шефом, якби ось так відразу всіх відпустив.

Для початку обговорили місце зустрічі і хто з ким їде. Автовокзал на виїзді з міста був схвалений усіма, сперечалися тільки з приводу часу збору. Після палких перемовин сови перемогли жайворонків і вибили восьму годину ранку замість сьомої. Оскільки машини були не у всіх, народ почав ділитися, хто з ким поруч живе, щоб нікого не забути і всім вміститися. На жаль, Оленка жила в їхньому районі, так що Паша крім Ніки повинен буде підхопити ще й Вітрову. Ну, і Славу, звичайно ж, який після повернення теж оселився десь поблизу.

«Ну чудово, повний комплект! Це буде не машина, а серпентарий на колесах!»

Коли організаційні питання були вирішені, всі з полегшенням стали розходитися. Подумки вони вже напевно купалися в озері і грілися на сонечку.

– Готуйся, Корольова. Думаю, це буде дуже цікава поїздка... – прошепотів Славко, проходячи повз, і почвалав у бік автобусної зупинки.