Глава 15 (1) від 27.05

– Пані та панове, ми всі з вами займаємося однією справою, – проголосив Дятлов, оглядаючи присутніх. – І повинні робити це максимально ефективно і креативно. Сьогодні я познайомлюся з кожним із вас, а ви познайомитеся зі стратегіями і тактиками грамотного ведення переговорів зі складними клієнтами. Також ми поговоримо про роботу із запереченнями.

І почалося... Валерій Максимович багато говорив, цікаво і захоплююче розкриваючи, здавалося б, нудну і складну тему, приправляючи висловлювання іронічними зауваженнями, показував слайди, давав пояснення і відповідав на запитання. А потім прийшов час учасників. Він викликав їх на сцену, давав завдання, влаштовував змагання між філіями, пропонуючи інсценувати той чи інший етап переговорів, при цьому учасники мінялися місцями, перебуваючи то у ролі примхливих клієнтів, то у ролі співробітників компанії.

Дятлов указував на помилки або хвалив за успішно виконану місію, руками самих підопічних демонструючи на практиці все те, що було сказано в теорії. Час до обіду пролетів непомітно, але усі були бадьорі і енергійні. Народу сподобалося креативничати. Ті, хто один одного знав, вітали знайомих, інші швидко перезнайомилися і стали помічати у конкурентів слабкі і сильні сторони.

Ніка з Павлом і Славою трималися як одне ціле. На час тренінгу вони забули про всі розбіжності і перетворилися в єдиний організм, розуміючи один одного з півслова і з півпогляду. Вони діяли, ніби таран, спільними зусиллями вибиваючи супротивників, і не програли жодного разу, хоча для цього довелося неабияк постаратися. Довелося напружитися і змагаючись з Вікторією та її напарником Василем Львовичем. Віка хоч і ставилася до нього з певною часткою скептицизму, але працювали вони в парі дуже непогано.

Але які б не були їх «вороги», маючи по праву і по ліву руки Павла і Славу, Вероніка практично не переживала. Від обох хлопців лунала впевненість, яка передалась і їй. Раніше вона рідко бувала на передньому краї, надаючи левову частку переговорів Павлику і страхуючи його тили, але сьогодні відчула, що й у самої, виявляється, язик непогано підвішений. Вона перестала бути обережною у висловлюваннях, стала сміливішою та верткішою.

До четвертого «спарингу» методом проб і помилок вони втрьох виробили власну стратегію, коли Паша починав «атаку» і заговорював супротивників, Слава придавлювал їх залізними аргументами, а Ніка завдавала контрольний «удар» та зі сліпучою усмішкою «добивала» нещасних. І все, черговий контракт у них у кишені!

На обід народ розходився збудженим і піднесеним, навіть ті, хто були «переможеними». Пашка, як виявилося, закінчив презентацію вже відсотків на дев'яносто, так що міг спокійно поїсти. Під час їжі панувала нейтральна атмосфера, а потім всі почали переглядати презентації та доповіді, готуючись до виступів.

– У тебе з хлопцями гарна команда, - прошепотіла Ніці Вікторія, коли вони зустрілися в дамській кімнаті. – Ну що, з ким відчуваєш себе надійніше?

– Чесно? З ними обома, – зізналася Вероніка. – Вони доповнюють один одного, в кожному є те, чого немає в іншому. Взяти б їх, змішати, а потім розділити навпіл.

– Ага, і я б тоді другу половинку точно поцупила, – захихотіла Віка.

А Ніка подумала, що коли Слава не намагається зіпсувати їй життя, як бувало у школі, то вони втрьох дійсно відмінна і гармонійна команда.

На той час, коли прийшов час виступати їх філії, Пашка, ховаючись за спинами присутніх і у потрібні моменти виринаючи, щоб задати питання і показати свою активність, з успіхом завершив презентацію, кілька разів її переглянув, запам'ятовуючи ключові моменти, і декілька разів пройшовся по доповіді. Ну що ж, здається, їм не доведеться за нього червоніти.

«Звикай, Паша, тепер все доведеться робити самому».

Швидко порадившись, було вирішено, що, як і під час тренувальних переговорів, почне Дронов, продовжить Слава, а вишенькою на торті і фінальним акордом стане виступ Ніки. І Дронов пішов на сцену...