Глава 14 (1) від 25.05

Вероніка, виштовхавши з номеру Пашку, якому навела на обличчі лад, розчісувала перед дзеркалом вологе волосся і роздумувала, наскільки правдиві слова благовірного. Вона настільки задумалася, що мало не впустила гребінець, коли в номер ввалилася Віка, яка мала дуже пом'ятий вигляд. Ревнощі ревнощами, але дівчину стало відверто шкода. Як би там не було, вона не винна, що Дронов не пропускає (або не пропускав?) жодної спідниці, та й не варто забувати про жіночу солідарність.

– Ти як? – Ніка наблизилася до сусідки, яка злегка потитувалася. – Підбори хоч зніми, бо точно носа розіб'єш.

Колега скинула босоніжки і дещо-як доповзла до ліжка, після чого розтягнулася на покривалі.

– Можна я прямо зараз помру, га? – пробурмотіла вона з нещасним виглядом.

Вероніка зітхнула і дістала з сумочки таблетку антипохмеліну: завдяки періодичним загулам Пашки у неї завжди було з собою декілька пігулок, так, про всяк випадок. Вікторія з вдячністю прийняла пігулку, рясно запиваючи водою, а потім спустошила ще одну склянку. Як і казав Пашка, «сушняк» на ранок ще той.

– Ну що, будемо жити? – всміхнулася Ніка, продовживши займатися волоссям. Часу до загальних зборів не так багато, а перед початком непогано б не тільки привести себе до ладу, але і ще раз переглянути презентацію і перечитати доповідь.

– Слухай, а що вчора було? – Віка скривилася і потерла скроні. – Я прокинулася в чужому номері, поруч нікого, тільки чоловічі речі. Одяг на мені, слідів розпусти, здається, немає. Пам'ятаю, ми з тобою за до йшли хлопців у номер, потім ви зі Славою кудись зникли... До речі, куди ви поділися? Обертаюся – а вас нема.

«Виходить, вона не бачила нашого зі Славою поцілунку, занадто була Пашею зайнята...» – чи то зраділа, чи то засмутилася Ніка.

– Та я за вечерею щось не те з'їла, і мені недобре стало, треба було на повітря терміново, а Славка супроводив, – на ходу вигадала вона. – Не покине ж він дівчину одну серед ночі.

– Ну так, ну так, він молодець. А Петров (це колега, з яким я приїхала) точно не підняв би свій пухкий зад, щоб мені допомогти. Ну і чорт з ним. Коли ви пішли, ми з Пашею розмовляли і пили, а далі все, темрява... Ех, що ж ти мені не сказала, що ці хлопці з тобою приїхали, я б тоді на них не зазіхала, – сусідка сіла на ліжку. – Можеш, будь ласка, підкотити валізу?

– Так я сама гадки не мала, що ти про них говориш, поки не побачила, – Вероніка виконала прохання, і дівчина стала порпатися в речах, вочевидь, вишукуючи, що одягне на тренінг. – А потім тобі, здається, стало не до розмов, – сказала Ніка різкіше, ніж збиралася.

– Еге ж, Павлик такий лампампуся-а... – протягла Польова, і у Ніки мимоволі стиснулися кулаки. – Просто ух! Шкода, що вже зайнятий. Але я ж тоді не знала! А тобі все ж таки хто з них більше подобається? – сусідка виринула з валізи і глянула з цікавістю, а потім відновила пошуки одягу. – Чи ти й сама ще не визначилася?

Ще вчора ввечері Вероніка б однозначно назвала ім'я Паші, але зараз... зараз дійсно не могла відповісти на це питання.

– Не визначилася, – промовила чесно.

– Тоді визначайся, подруго, визначайся. Не зовсім зрозуміла, які у вашої трійці відносини, але тримай хвіст пістолетом, бо Павлика у тебе з-під носа вкрадуть. Не всі такі, як я, вкрадуть – і оком не поведуть, – пограла бровами Вікторія.

«Знала б ти, який насправді Слава, то зовсім не на Пашку поклала б око, – несподівано для самої себе подумала Ніка, але швидко спохопилася. – Та що за маячню я несу?! По-перше, я так толком і не розгледіла його фізіономію, а по-друге, там такий характер, що краще відразу в труну лягти, ніж з ним жити».

– Гаразд, треба повзти у душ, – зітхнула Віка і, взявши речі і косметичку, попленталася у ванну.

«Так, треба дізнатися у Павла, що там все-таки відбулося і про яке таке непорозуміння він говорив».

Її рішення щодо їх стосунків це все одно не змінить, але хоча б прояснити ситуацію біло б непогано.

Поки Польової не було, Вероніка встигла закінчити зачіску, одягнутися, нанести мінімум косметики і попрацювати на ноутбуці. Втім, сусідка повернулася у кімнату буквально іншою людиною. Елегантна сукня, непомітний макіяж, акуратно підібране волосся... загалом, Віка розділяла роботу і розваги, а це означає, що вона може виявитися гідним суперником на сьогоднішньому заході.

– Ти як будеш виступати? У парі зі своїми хлопцями? Або ви вирішили окремо? – поцікавилася вона.

– Я вирішила, що кожен за себе, – не стала приховувати Ніка.

– От і правильно. Я свого теж відправила в одиночне плавання, а то вічно на других ролях сиджу. Ну що, подружко, проявимо себе? Покажемо чоловікам, з чого зроблені? – Віка підняла долоню в запрошувальному жесті, і Вероніка погождувально по ній плеснула.

– Ще покажемо!