Глава 13 (3) від 23.05

– Ніка, що це було?! – насів Пашка. – Забула, що зараз ти моя наречена? Як могла у мене на очах цілуватися зі Славкою, а потім взагалі піти у невідомому напрямку?! І зараз... Чому ти поруч з ним в такому вигляді? Чим ви тут займалися всю ніч?

Чесно кажучи, від таких промов вона просто сторопіла. Мало того, що він не спробував втрутитися в насильницький поцілунок, так ще має нахабство пред'являти їй претензії?! Однією з тактик самозахисту є тактика нападу, і якщо Дронов її застосовує, значить, відчуває себе винуватим?

– Ким ти там мене назвав? Нареченою? – уточнила Вероніка, ледве стримуючи лють, але намагаючись не кричати, а то мало що, раптом стіни тонкі. – Та невже?! А Вікторії ти теж всю ніч розтлумачував, яка в тебе чудова наречена?

– Нік, це все було... велике непорозуміння, – скривився він.

– Правда?! Тоді вважай, що наш зі Славою поцілунок тобі теж привидівся! Це, до речі, був мій перший поцілунок, який я, дурепа, берегла і залишала для тебе!

Паша зціпив кулаки:

– Ти справді дурна. Але не тому що його берегла, а тому що віддала так легко абикому, а не тому, кого кохаєш!

Від обурення у Ніки навіть голос на час пропав.

– Я? Віддала?! – прохрипіла вона. – Та він сам узяв і дозволу не запитав! А ось ти! Ти навіть не спробував втрутитися і відтягнути його від мене, не пішов за нами, не зупинив! Слава сто разів міг мене вбити і в лісочку прикопати, але тобі було не до того, ти розважав чергову подругу на ніч! І це після того, як я сказала тобі, що більше не стану терпіти випадкових зв'язків і розраховую на вірність.

– Ніка, я... – він почав нервово ходити по кімнаті. – Все не так. Ми спали на різних ліжках.

– А хіба це щось змінює? Переспали на одному, спали на різних.

– Та не було в нас нічого! – гаркнув він. – Кажу ж! Не цілувалися навіть.

– Невже совість заїла? Або так засмутився, що хтось украв вірну тваринку, яка завжди була поруч і заглядала в очі, в очікуванні ласки? – вона зірвала з голови рушник, і вологі пасма розсипалися по спині. – Все, Паш, цей фарс з одруженням треба закінчувати. Набридло! Набридло жити чужим життям, набридло забувати про себе, набридло сподіватися на те, чого ніколи не станеться! І набридло вірити, що ти хоч коли-небудь змінишся.

Він взяв її за плечі, струснув:

– Ніка, прокинься! Ти справді не розумієш, що я б з тобою ніколи так не вчинив?! Це було непорозуміння, правда. Ти що, погано мене знаєш? Я завжди тримаю слово. Крім одного разу... але це я не тобі давав. А тебе хіба коли обманював? Якщо сказав, що тільки з тобою буду, значить, так і є. Як ти могла так легко повірити, як могла піти з ним? Я до самого ранку місця собі не знаходив, та ще довелося Віку заспокоювати, вмовляли і накачувати алкоголем, щоб навіть не здогадалася, що щось пішло не так, і вам двом придумувати виправдання. Нам же не потрібні плітки на роботі, тим паче перед таким важливим заходом.

– Ах, тобто ти більше стурбований тим, що люди скажуть, ніж тим, що твій добрий дружок міг мене гвалтувати всю ніч безперервно? – прогарчала вона, вириваючись з його хватки. – Замість того щоб кинутися за нами і дати йому в щелепу, ти просто відсиджувався в номері й боявся пустити чутки?

– Будь ласка, не треба переінакшувати мої слова. Я лише думаю про наше з тобою майбутнє і майбутнє наших сімей.

– Та невже?!

– Слава б проти волі нічого тобі не зробив, він мені обіцяв, – пробурмотів хлопець, – а от якби ти сама схотіла... І зовсім я не відсиджувався! – процідив роздратовано. – Ти справді не розумієш, що нам не потрібен скандал, інакше кар'єра накриється мідним тазом?! Втихомиривши Віку, я прийшов до твого номерму, але там нікого не було. Потім, як ідіот, надзвонював і бігав по усіх усюдах і кутках, вас шукав, навіть в альтанку біля моря заглянув. Де ви були? Чим займалися? Або сиділи в номері і просто вирішили мені не відкривати? Ти вимкнула телефон, саме тому я не міг додзвонитися?

– Ні, я просто витягла сімку, щоб всілякі пси не телефонували. А до того моменту, коли ти нібито прийшов, ми зі Славою вже кілька разів могли провести шлюбну ніч, так що твій прихід нічого не змінив. В таких речах важливий час, Павлику, а ти його втратив. Тому все, залиш мене! – вона вказала йому на двері.