Глава 9 (3) від 18.05

О пів на восьму Ніка зайшла в номер, щоб змити з себе морську сіль і переодягнутися для вечірньої прогулянки. Спочатку швиденько попрала купальник і одяг, щоб змити білі сольови сліди, повісила речі сушитися, після чого стала під струмені води.

Тіло огортала приємна втома, але розум був як ніколи бадьорим. Зараз вони з Павликом вирушать у парк розваг, а потім разом зустрінуть захід. Її дівочі мрії потроху, по крапельці починають здійснюватися... Тільки б ніхто не втрутився і не зіпсував побачення!

На розум прийшов тільки один чоловік, який, схоже, зробив би це з задоволенням. Гидотний Славко! Умикнув її рушник – і ніби так і треба! Ну не сволота?! І напевно ж не поверне, а якщо і поверне, то, зрозуміло, перед цим не випере. Цікаво, якби воно біло не світло-бежевим, а, скажімо, малиновим, він би його все одно взяв? Добре, що в готелі були рушники, інакше витиратися Ніці було б нічим. Вона вбралася в готельний халат, коли у двері постукали.

Обслуговування номерів. Молодий хлопець у форменому одязі зі словами «Вам просили передати» простягнув їй паперовий пакет і пішов, не чекаючи чайових. Заглянувши всередину, Вероніка виявила обв'язаний білою стрічкою згорток, в якому опинився комплект з двох світло-рожевих рушників, один більший (для тіла), а інший менший (для голови). Тканина була дуже м'якою, і до неї так і хотілося доторкнутися, навіть потертися щокою, що Ніка і зробила.

Невже Паша вирішив загладити провину друга? Ділити з ним на двох один рушник, звичайно, було пречудово, але все ж краще, коли предмети гігієни та інші особисті речі у кожного свої.

Проте записка, яка також була в пакеті, свідчила:

«Пропоную бартер. Адже ти все одно не стала б витиратися своїм рушником після мене. Так що залишу його собі на пам'ять про цей день».

Виходить, «благодійником» виявився не Пашка, а Славка. Вероніка навіть не знала, як до цього ставитися, але пухнаста рожева тканина так і манила наплювати на особисті чвари і всіляко відганяла думки про те, щоб повернути підношення. Дійсно, чого б Ніці не прийняти презент, якщо це фактично компенсація шкоди? Розсудивши таким чином, вона любовно поклала рушнички до шафи.

І взагалі, Слава правий. Навіть після прання Вероніка б згадувала, що в нього загортався він, і від подібних думок ставало якось... А ось його подібні забобони, вочевидь, зовсім не бентежили, навіть навпаки, якщо вже він злапав чужу річ. Адже рушник був ще вологим після Ніки, ніс на собі її запах. І думати, що він все це відчував... Від цього озноб по тілу проходив.

Намагаючись перейти на позитив, вона знову стала роздумувати, що б одягнути, щоб і скромно, і романтично. У підсумку вибір припав на легке рожеве плаття з рукавчиками-крильцями. У такому і ввечері не змерзнеш, і вид дуже милий. Злегка вологе волосся Ніка перекинула за спину і підколола біля скронь. Косметики використала мінімум, щоб виглядати якомога природніше (розмальованих ляльок у Дронова і без того було хоч відбавляй), а губи взагалі покрила лише безбарвною гігієнічною помадою з легким блиском. Ні до чого Павлику на одязі зайві сліди, правда?