Глава 7 (2) від 16.05

Відповісти Ніка не встигла, тому що як раз доставили їх обід. Паша розпрощався з клієнтом і сів між Славою і Нікою, а потім ще й по-господарськи поклав руку на спинку її стільця. Треба ж, вони з Ковалевським навіть не почали втілювати у життя підступний план, а Павлик, здається, вже реагує. Але, на свій сором, Вероніка відчула, що їй цього замало. Хотілося з боку коханого більше емоцій, більше почуттів.

Під час трапези вона почувала себе дивно. В повітрі висіла напруга, а між хлопцями хіба що не проскакували іскри. Раніше такого ніколи не траплялося, а обідали вони втрьох не раз і не два. Чесно кажучи, Ніці взагалі шматок в горло не ліз, але поїсти треба, тому що до вечора роботи багатенько.

Пашка був дуже уважним, подавав то серветки, то воду з сифона, однак потім йому знову зателефонували. Вкотре вилаявшись, він вийшов у коридор і відповів на дзвінок, але продовжив пильно контролювати друзів, що залишилися удвох.

– Здається, час прийшов, – на вустах Славки з’явилася посмішка.

– Почекай, що, прямо зараз? – прошепотіла Ніка.

Ні, це занадто раптово, вона не готова! І як, цікаво, треба підігрувати, щоб виглядало достовірно?

– А чого чекати? Ситуація краще не придумаєш! Що скажеш, якщо я зроблю так? – Слава нахилився ближче і пропустив крізь пальці біляве пасмо Ніки. – Дивись-дивись, он як захвилювався.

Паша і правда дивився шулікою, у якого забирають здобич.

– Скажи, ти все це робиш, щоб допомогти мені? Або просто хочеш роздратувати Пашу? – зіщулилася Вероніка від його близькості і піднялася з місця. – Якщо друге, то друзі так не роблять.

– Якщо б я хотів його роздратувати, то зробив би ось так, – він теж піднявся, злапав руку Вероніки і припав губами до тильної частини долоні. – Чи так, – його друга рука обвилася навколо талії Ніки, нібито щоб допомогти прибрати вагу з хворої ноги.

Від дзвінкого ляпаса нахабного Славку врятувала зміна виразу обличчя Павла. Коли Вероніка побачила, наскільки улюбленого перекосило від знаків уваги, які їй надавав Ковалевський, у неї виникла пустотлива думка продовжити дражнити благовірного. Але ні, вистачить, вона ж хоче зміцнити їх стосунки, а не зруйнувати безпідставними ревнощами. Якщо продовжить «кокетувати» зі Славою, то що завадить Паші помститися, вчинити так само і почати фліртувати, скажімо, з Оленкою?! У цій справі не можна перегинати палицю.

– Дякую за допомогу, Святослав, – відказала вона, вивільняючись з чіпких обіймів, – але мій напарник вже чекає на мене, – і, ледь помітно припадаючи на хвору ногу, продефілювала до Дронова, що буравив її незадоволеним поглядом.

«Так тобі, Паша! Може, хоч зараз зрозумієш, що я відчувала всі ці роки ?!»

– Про що ви говорили? – процідив наречений, який якраз закінчив розмову по телефону.

– Про наші змагання. Уявляєш, Славка продовжує дивитися на мене звисока! Мовляв, я всього лише дівчина, а не бізнес-леді. Он, навіть ручку цілував, як фіфі якій-небудь. Давай покажемо йому, що група «А» сильніше. Як команда ми повинні його зробити! – і м’яким рухом ковзнула по грудях коханого.

Ненаглядний здригнувся і весь підібрався. Так-так, груди у Паші чутливе місце, треба було б частіше «випадково» до них торкатися. У цей момент Ніка відчула себе мисливцем, що вистежує звіра. Це такі непередавані відчуття! Їй несподівано сподобалося. І чому вона раніше не дозволяла собі чогось подібного, а смиренно чекала подачки від предмета своєї пристрасті ?! Якби не Славко, так би і не наважилася полоскотати нерви коханому...

«Стоп-стоп, Ніка! Не забувай, що Славка тобі не друг. Напевно у нього в цій справі є свій інтерес, тому не дозволь йому стати між вами! Дуже сумнівно, що він дійсно хоче допомогти, скоріше, знову задумав якусь капость».