Глава 5 (1) від 15.05 (день)

– Щ-що? – Ніка скам’яніла. – Породичаються?!

– Ми тут вчотирьох порадилися і вирішили, що вам з Павлом потрібно одружитися, – радісно проголосив батько.

– Павлик у нас кремінь, тримався стійко, від одруження бігав та носом крутив, любився на всі боки, – заговорив дядько Діма. – Ми вже почали хвилюватися, що не одумається і так до тридцяти років одинаком і залишиться, якого потягне то туди, то сюди.

– Вже скільки я нервів на нього витратила, а все гуляв, все гуляв. Сьогодні теж розмову про одруження завела, думала, не буде толку, а він взяв і погодився! – продовжила тітка Оля і змахнула щасливу сльозу.

– Паш, я чогось не знаю? – в тому, що відбувається, відчувався якийсь підступ. Так, Ніка мріяла про той світлий день, коли коханий назве її дружиною, але щоб це сталося ось так... та й хіба він зізнавався їй у коханні? Ні, зрозуміло, вона щаслива (здається), але дивно все це.

– Паш, можна я скажу? – нетерпляче попрохала тітка Оля.

– Так, мам, – кивнув хлопець і розплився в усмішці.

– Нікусь, нашому Павлусю запропонували підвищення! – радість у голосі жінки лилася через край. – Його покликали до закордонного філіалу компанії, а куди ж він поїде без тебе?!

«Ось воно що!»

– Зрозуміло, аби ким ми тебе не відпустимо, а ось законна дружина нехай прямую за обранцем хоч на край світу! – батько був дуже задоволений і відламав собі великий шматок пирога.

– О, то це буде фіктивний шлюб? – зрозуміла Вероніка, і серце тоскно стиснулось.

– Чому ж фіктивний? – рука Пашки лягла на її злегка тремтячі плечі. – Все одно я коли-небудь повинен буду одружитися, так чому б не зараз і не на тобі? І наш шлюб буде навіть дуже справжнім, – промуркотів він у саме вухо, так що по спині Ніки прокотилася хвиля мурах.

– Нікуля, ти сама поміркуй: ну кому ще ми зможемо довірити цього телепня, як не тобі? – тітка Оля сина не щадила.

– Мам! – обурився він.

– Не мамкай! – відмахнулася вона. – Ніка, мила, ти стільки років за ним доглядала, знаєш його, напевно, навіть краще, ніж ми з татом. Вірю, що якщо він буде з тобою, то я зможу бути спокійна: ти не даси йому наробити дурниць.

– Так, Ніка, – підтримав дружину дядько Діма і сьорбнув чаю. – Кращої дружини для цього перекоти-поля просто не знайти! Та й ти нам вже як дочка.

«Це все, звичайно, чудово, але... як же почуття? А ж хотіла, щоб він мене помітив, відкрив своє серце, назвав коханою...»

– Паш, а чому я про все дізнаюся тільки зараз... і ось так? – вона кинула на благовірного сердитий погляд.

– Це був сюрпри-из, – просто відповів він і знову розтягнув губи в усмішці. – До речі, підвищення мені тільки сьогодні запропонували.

«І ось чому радіє? Здається, нова посада цікавить його набагато більше, ніж майбутнє весілля. Або я себе накручую?»

– Тато, мамо, – звернулася вона до батьків, – ви дійсно згодні відпустити мене в іншу країну?

– Я давно вже хочу онуків, – відповів батько. – А то так і помру, не потримаючи на руках свою кровинушку, поки ви двоє будете телитися.

– Ось-ось, ми всі хочемо онуків, – закивала мама, – так, Оль?

– Але ми ж, начебто, працювати їдемо, – уточнила Ніка. – Як же я...

– Це Паша їде працювати, йому ж підвищення запропонували. А ти будеш надійним тилом і вірною помічницею. І, дасть Бог, через рік ми вже зможемо поняньчити первістка, – заявив батько.

– Тобто я повинна поставити хрест на своїй кар’єрі?! – обурилася Ніка. Апетит пропав геть.

– Ну на який кар’єрі, на якій кар’єрі? – зітхнула мама. – Весь цей час ти тільки й робила, що допомагала Паші. У тебе-то яка кар’єра? Фактично ніякої. Там у нього буде зарплатня в рази більше, ніж зараз, а тобі потрібно згадати, що ти все ж жінка, а не чоловік в спідниці. Обов’язок жінки – бути дружиною і матір’ю, а борг гарної дружини – бути підтримкою і опорою чоловіка.

– Тьоть Сонь, ну навіщо ви так? – вступив в розмову Паша. – Я знаю, наскільки для Ніки важлива робота, тому, якщо захоче, я візьму її в штат на яку-небудь нескладну посаду. Так вона зможе і за нашим будинком стежити, і в роботі мені допомагати.

– Секундочку! – Вероніка трохи підвищила голос. – Що це за «без мене мене одружили»?! Може, ви все ж запитаєте, чого, власне, хочу я?

– Ти хочеш бути з Пашею, ми всі вже давно про це знаємо, і він, до речі, теж, – знизав плечима батько. – Інакше б не терпіла всі ці роки його загули. А тепер він нагулявся і готовий стати розсудливим... Тебе не образить, слово мені дав. Тобі взагалі радіти треба! – він знову вгризся в пиріг.

– Ніка, ти не соромся, ми всі тут вже практично одна сім’я, – дядько Діма був привітний, і грубити йому зовсім не хотілося. – Ви працюйте, як і працювали, документи на виїзд оформляйте, а весільні клопоти ми візьмемо на себе.

– Ой, ну що ви накинулись на дівчинку?! – промовила тітка Оля. – Вона здивована, їй потрібен час. Коли збувається давня мрія, людина не відразу може в це повірити...

– Угу, збулася мрія ідіота, – буркнула Ксюша.