Розділ 10. Роман

Здається, понівечена машина дотягла до готелю на самій моїй злості. Отже, ця особа мене переслідує! Вона підливає мені щось у пляшку, а тоді стає на дорозі, щоб добити! Причому й сама не проти здохнути за компанію — і з келиха п'є, і хто сказав, що я встигну звернути?

Спробував пошукати в минулому, де я зміг натворити комусь капостей на таку смертельну помсту. Нічого не пригадав. НІ-ЧО-ГО! Мабуть, вона просто божевільна.

Дверцята авто перед розкішним входом у "Вондел Гранд" пекельно скрипнули, і я ледве вибрався назовні. Тут же вхопився за машину, щоб пережити гострий, різкий біль, що прошив голову. Намацав на лобі здоровенну гулю, мабуть, вже й посиніла.

Зрештою кинув ключі паркувальнику, що було зайве — навряд чи замки тут ще спрацьовують. Хлопець зловив на льоту і завмер, у відображенні дверей було видно, як він стоїть з ключами біля машини у ступорі і витріщається на те корито.

Старший консьєрж Лев зустрічав мене посеред холу із щирою усмішкою, якої його навчили ще, мабуть, у дитинстві. Але й вона сповзла при погляді на мій лоб.

— Боже мій! — він сплеснув руками, як шекспірівський актор на сцені. — Пане Харитончик, це ви... ви так забилися в нашому номері? Ми негайно, чуєте, вже до ранку замінимо всі килими на півметровий ворс! Я особисто проконтролюю...

— Це не тут, Леве, — сухо обірвав я його. — Ваш ворс достатній.

Той розкрив рота, а потім голосно клацнув зубами, закриваючи.

— Сподіваюся, поки мене не було, нових сюрпризів не надходило? — похмуро поцікавився я, вже прямуючи до ліфта.

— Як ви вгадали! — Лев явно дріботів за мною. — Є великий сюрприз!

Я скам'янів. Ще один? Що тепер? Квартет стриптизерок у костюмах медсестер? Пляшка з ціанідом? Я повільно розвернувся і зиркнув на Лева так, що його щира радість мала б розбитися об мою похмуру морду. Але той втішено продовжив:

— Звільнився пентхаус! Ви ж воліли жити там.

Я мало не забув, що сюрпризи бувають і приємні.

— Але він мав звільнитися лише наступного тижня.

— Ні, вже звільнився і повністю готовий до вашого заселення!

Я кивнув, міркуючи, кого вони так оперативно вигнали аж з пентхауса, але це точно була не моя проблема.

— Перенесіть мої речі.