Розділ 4. Роман

Роман

Я підняв з підлоги оцю дебільну, тверду як камінь подушку і жбурнув її на диван.

Нарешті до шкіри дійшло прохолодне повітря від кондиціонера. Я смикнув з вішалки важкий махровий халат, просунув руки у рукави. Нормальний вечір. Просто відмінний. Стоїш голий посеред власного номера, до тебе вривається розкішна жінка, розчахує плащ на голе тіло, піднімає тобі тиск і не тільки, а потім лупить тебе подушкою і зникає, як якась галюцинація.

Безцеремонно будить твою чоловічу фізіологію і лишає ні з чим, незадоволено пульсувати.

Де там мій арманьяк. Обидва сюрпризи коту під хвіст. Навіщо було відкорковувати? Тепер він вивітриться, якщо не випити. Чим потім хизуватися, порожньою пляшкою?

Усе чортів Артур. Я замислився про нього, а ще хотів швидше відчути смак перемоги над Ярим. І відкоркував.

Доведеться пити.

Щедро хлюпнув у келих, який спорожнила та божевільна. Перехилив, трішки прибрав від губ — горлом прокотився вогонь і впав у порожній шлунок. Другим ковтком допив і знову наповнив. Прикрив очі, відганяючи картину червоної лискучої шкіри і округлих, ідеальних... Розкрив очі.

Досить. Чому я взагалі про неї думаю? Ну взагалі-то було б підозріло, якби не думав. Я здоровий мужик і готовий до певних пригод, навіть коли вони падають на голову несподівано.

З коридору долинув приглушений товстими стінами гармидер. Я криво усміхнувся, доливаючи собі ще. Можливо, моя неадекватна гостя пішла наводити шороху по сусідніх номерах? З неї станеться.

Я досі не сів у крісло. Натомість випив іще — і раптом відчув, як кімната хитнулася.

Ого.

Втома, нерви, Руслана з Артуром, майже доба без нормальної їжі зробили свою справу — елітний алкоголь швидко вдарив по мізках. У скронях зашуміло, і це було приємно — але координація вирішила геть розслабитись.

Притримавшись за стійку, поки під ногами знову стало твердо, я пішов до ванної. Увімкнув крижану воду і кілька разів сильно хлюпнув собі в обличчя. По носі побігли краплі, я потягнувся за рушником... і завмер.

Я чітко почув клацання замка.

Хтось зайшов. Вочевидь, ще не всі спробували мій арманьяк, а цей чортів готель аж надто привітний, якщо у власному номері я не можу побути сам.

Я накинув рушник на шию, струсонув краплі, що лишилися на волоссі — вода мало допомогла у моєму становищі. Пішов до вітальні, звідки долинав шурхіт.

І в мене сталося жорстке дежавю.

Посеред кімнати знову стояла вона і цмудила з мого келиха. Та щоб тебе.

Цього разу вона явно чекала на мене. Подивилася оцінююче і, здається, не цілком задоволена побаченим.

Плащ не розчахувала. Лише розвела руками і заявила:

— Сюрприз.