Глава 1

– До тебе чи до мене?

Музика в клубі грала незвично голосно, тож Міла ледь почула співрозмовника. Але їй зараз не так важливо було його слухати, головне – бачити і вбирати кожну рисочку мужнього обличчя, хоча її погляд ставав усе більш каламутним. Ех, дарма вона, звичайно, стільки випила, але ж є привід! П'ять років навчання позаду, попереду свобода та доросле життя. Таміла, яка звикла жити під гнітом батьківського піклування, цього чудового вечора, коли їхня група святкувала отримання довгоочікуваних дипломів, чи не вперше відчула себе вільною. Немає більше сесій та зубріння до ранку, немає тотального контролю батьків за тим, коли вона приходить додому.

– От закінчиш університет – тоді й житимеш як хочеш, – сказав батько, навчений сумним досвідом старшої дочки, яку з чистим серцем відпустив до столиці на навчання.

На розчарування всієї родини, Таня не виправдала довіри і після першої ж сесії вилетіла з ВНЗ за регулярні прогули, але вміло це приховувала аж до другої сесії, коли, відсвяткувавши повноліття, поїхала з випускником-арабом, через якого і пішла кривою доріжкою, за бугор. Тепер вона в нього третя дружина і незабаром має подарувати чоловікові чергового сина.

Тож після настільки скандальної поведінки старшої доньки батьки стали шулікою витися над молодшою. Вчитися до столиці її не відпустили, змусивши обрати місцевий ВНЗ. З'їхати до гуртожитку чи на квартиру теж не дозволили та завзято стежили, щоб вона поверталася додому не пізніше десятої. Її одяг теж піддавався суворій цензурі, «щоб не привернути увагу потенційних наречених занадто рано».

Міла, зрозуміло, обтяжувалася подібним станом речей, але й розуміла теж. Вона жаліла маму з татом, хотіла бути їм гарною донькою і щиро намагалася радувати як успіхами в навчанні, так і досягненнями у творчості. Але головне – відсутністю особистого життя та проблем, з ним пов'язаних. Скута правилами та обов'язками, Таміла довгі роки задихалася, але сьогодні вперше вирішила відпустити себе (мала повне право!) та розслабитись.

Вони з одногрупницями розважалися і рухалися в такт музиці, поглядаючи на хлопців, що танцювали неподалік, і прикидаючи, з ким із них можна завести знайомство. Так, нічого серйозного, просто щоб повеселитися цього чудового вечора і добре провести час. Усе це було для Міли в новинку, знайомитися першою вона взагалі не звикла (та й відповідати на спроби познайомитися, якщо чесно, теж), але дівчата, звичні до подібних тусовок, вже обговорювали кандидатів у кавалери.

І тут Міла побачила його: розкутого, вільного та неймовірно привабливого. Він був із того типу хлопців, до кого їй не дозволяли підходити, від спілкування з якими утримували. І тим більше захотілося порушити багаторічну заборону, відчути себе живою та дізнатися, а як це, коли тебе ніхто і ніщо не стримує. Хлопець дивився прямо на неї, однозначно даючи зрозуміти, що вже зробив вибір потенційної партнерки на цей вечір, і, відсалютувавши однією з двох пляшечок з джин-тоніком, цілеспрямовано рушив у її бік.

– М-м-м, який красень на тебе націлився, – прокоментувала ці переглядки Віра, одногрупниця Таміли і справді вірна наперсниця. – Давай, подруго, лови момент, – і, підморгнувши, зникла в натовпі танцюючих, поступаючись місцем поряд із Мілою поки що незнайомому русявому кавалеру.

– Класне вбрання, – привітав він Тамілу, з явним задоволенням оглядаючи дівчину з голови до ніг.

– Д-дякую, – в цю мить Таміла була щасливою, що послухала подружку і переодяглася.

– Е ні, подруго, так нікуди не годиться, – похитала головою Віра, коли вони вдень чепурилися перед вечіркою і Міла збиралася йти в тому, в чому була в універі на врученні диплома, тобто в спідниці до колін і досить скромній чорній кофтині. – Треба тебе нормально одягнути.

Вероніка, вдома у якої вони й приводили себе до ладу, покопалася у власному гардеробі і витягла купу речей. Таміла міряла то одне, то інше, і врешті за порадою подруги вдяглася в порвані в кількох місцях блакитні джинси, що підкреслювали стрункість ніг, і чорну маєчку на тонких бретелях з блискучим принтом і досить глибоким кутовим вирізом, який спокусливо демонстрував верхню частину грудей.

– От, це вже інша справа, – схвально кивнула подруга. – Але ввечері буде прохолодно, бісів дощ, тож візьми курточку, – і подала Тамілі чорну косуху, розшиту квітковим орнаментом. – Хм, а груди давай все-таки трохи прикриємо. Так буде більше загадки…

І тепер на Мілі красувалося кілька разів обгорнуте навколо шиї строкате намисто, що гармоніювало з різнокольоровою вишивкою на куртці і фрагментарно драпірувало груди.

– Ну як? – із сумнівом запитала вона, оглядаючи і виріз, і ноги, що проглядали через дірки на джинсах. – Це не перебір?

– Звісно ж ні! Хоча можеш одягнути ту блакитну сукню… – подруга вказала на шматочок тканини, який нагадував нічну сорочку, що майже нічого не прикривала. – Тоді точно ніхто не встоїть.

– Жартуєш?! – округлила очі Міла й інстинктивно стягнула краї курточки. – Та я в ній майже гола! Краще так…

– Гаразд, тепер волосся, – подруга змусила Тамілу розплести одвічну косу і зробила їй кінський хвіст. – Ось тепер все добре, – Віра прискіпливо оглянула справу рук своїх і задоволено кивнула. – Підеш з клубу з якимось кльовим мажором, точно тобі кажу.

– А сама-то… – Міла глянула на Вероніку, яка обрала чорні атласні штанці, що буквально обліплювали ноги і м’яке місце, та поблискуючу червону кофтинку, що підкреслювала жіночі принади, а довге чорне волосся злегка підкрутила на кінчиках і залишила розпущеним. – Хто сьогодні не залишиться без кавалера, то це ти.