— Ким? — абсолютно мирно перепитала я у, на диво, реалістичного плоду своїх фантазій. — Батьком?
— Батьком, — серйозно підтвердив сповнений рішучості юнак. Навіть взявся пояснювати, побачивши, що я не «в'їхала» в ситуацію. — Не біологічним, звісно. Справжнім. Ну, таким, знаєш, що радіє першому зубчику, бачить перший крок, сварить за двійку, здає гроші на ремонт класу... Щось у цьому роді.
— Ясно, — мило всміхнувшись і кивнувши головою, я вирішила не сперечатися з власними галюцинаціями, бо це ж все одно це нереальне, то й сенсу битися в стінку головою нема.
— Я бачу, ти не віриш мені. І це цілком очікувано. Але я запевняю тебе, що говорю серйозно, — мовив юнак. — Я справді хочу, щоб ти дозволила мені взяти на себе відповідальність за тебе і твоє... наше маля.
Фраза «наше маля» трохи витверезила мене. Ну, нічого собі. Цікава картина.
— Слухай, Самойлов, я можу навіть повірити в те, що остаточно збожеволіла, раз у мене такі яскраві і геть матеріальні видіння, але святого не чіпай. Це моя дитина. Моя і тільки.
— Роль матері-одиначки тобі личити не буде. Сама ж росла без батька, хочеш такої долі своїй дитині? — абсолютно спокійно заперечив він.
— Я добре знаю, що таке «вітчим», — хмикнула, відвертаючись.
— Згоден з тобою. Вітчими й мачухи — це зло. В дитини має бути повноцінна сім'я. Я хіба в вітчими напрошуюся? Сказав же тобі: хочу бути батьком, татом, татусем! На якому ти терміні вагітності? Тижнів два, три? І де твій Льошка? Його нема і вже не буде. А я є, я буду з тобою до пологів, буду говорити до дитини, коли вона штовхатиметься. Буду тримати твою руку під час пологів. Ніхто не дізнається, що малюк від Льоші. Думатимуть, що від мене. І наші батьки теж. І ти сама з часом в це повіриш. Ти ж знаєш мене, я люблю дітей.
Напевно, в нас парні галюцинації. Не змогла не всміхнутися, слухаючи всі ці фантазії.
— Ти хворий, чи що? — беззлобно спитала я. — Тобі то це навіщо?
Артем зітхнув, скосивши погляд кудись убік. Відпустив мої руки і присів поруч на ліжко, відгорнувши фатин з весільної сукні. Спершись ліктями на коліна, він потер свої пальці і стиха промовив:
— Мені потрібно стати генеральним в компанії нашого діда...
— Що? — прошепотіла я. — А я і моя дитина тут якою стороною причетні?
— Такою, що мені потрібна твоя підтримка у війні проти наших батьків. Ти ж ненавидиш мого тата. Я з ним теж не ладнаю. Але я хочу допомогти тобі й прошу твоєї лояльності у відповідь.
— Тепер я зовсім нічого не розумію... — зітхнула, пильно вглядаючись в обличчя юнака. Він же дивився лише перед собою.
— Насте, що тут розуміти? Наші батьки задумали забрати ще й наші з тобою акції й продати контрольний пакет. Таким чином фірма дідуся і бабусі перейде в чужі руки. Самостійно протистояти їм я не можу. І тому мені потрібна твоя підтримка. Я хочу одружитися з тобою. Тоді ми разом матимемо тридцять відсотків і ще свої передасть Інесса Григорівна. Я стану генеральним від твого імені, не прошу віддати мені свої акції, а лише дати право вирішувати справи компанії. Ти ж телеведуча, маєш свою роботу. Але якщо ти приймеш сторону своєї мами, вона передасть ваші акції татові, а він продасть фірму. Обирати тобі.
— Без одруження ніяк?
— Можна, але все буде складніше. Якщо ми на одній стороні барикад, разом будемо сильнішими. Тим паче подумай про дитину. Я дійсно готовий визнати її своєю, починаючи від сьогодні. І папараці... Хочуть ексклюзиву? Зробимо. Хай радіють. Насте, це вигідно нам обом, — врешті відкрив всі карти Артем. Почулася музика дзвіночків у моїй голові. Все враз стало зрозумілим.
— Ми розіграємо спектакль. Розкажемо історію про кохання з юнацтва, яке росло разом з нами. Батьки нам не повірять, та це їх проблеми. Громадськість охоче прийме цю версію. Люди таке люблять. Мені це вигідно, бо Олексій і все, що з ним пов'язано, раз і назавжди зникне з мого життя. Мій малюк народиться у сім'ї, отримає твоє по батькові й прізвище, колеги та фанати отримають легенду і дадуть мені спокій. Тобі вигідно, адже лише так ти станеш повноправним власником контрольного пакета акцій, а, отже, всієї фірми. Батько не зможе тебе посунути, йому доведеться змиритися з тим, що ти станеш генеральним директором. Якщо ж ми не будемо одруженими, ти ризикуєш втратити це крісло. Бабуся віддасть свої акції не нам, а мені, тим паче в нинішньому становищі. Це безперечний факт. Колись я захочу вийти заміж і забрати в тебе право вирішувати, передавши акції своєму чоловіку. І ти залишишся зі своїми п'ятнадцятьма відсотками, втративши омріяне крісло. Якщо ми не будемо одруженими, можемо стати конкурентами. Але якщо я буду при тобі, то й фірма також. Логічно, Самойлов. Все логічно... — я усміхнулася, припинивши обіймати весільну сукню. Артем усміхнувся теж, пильно поглянувши в мої очі.
— Завжди любив твій розум. То ти згодна?
— Залишився останній нюанс, який мені поки не зрозумілий... — глянувши на нього, мовила я.
— Який? — спитав юнак, вигнувши брову знаком запитання.
— Це буде фіктивний шлюб чи справжній лише з розрахунку?
Зеленоокий красень коротко всміхнувся, торкнувшись моєї щоки й загорнувши пасму волосся за вушко.
— З якого розрахунку, Насте? З якого розрахунку? В нас дитина скоро народиться... З великого і щирого кохання, переконати в якому нам усіх доведеться. Якщо ти хочеш, аби я дійсно назвав цього малюка своїм, тобі доведеться стати моєю дружиною по-справжньому. Якщо ж я хочу, аби фірма залишалася в моїх руках і надалі, мені слід бути твоїм чоловіком. Жоден з нас не повинен шукати на стороні втіхи й задоволення. Цей союз повинен бути міцним і надійним, адже побудований на взаємній вигоді та чітких умовах, а не скороминучій пристрасті. Ти мені цілком підходиш, ти вродлива, сексуальна, розумна, чарівна дівчина з гарної родини... з моєї родини. Хоч як би я не був проти Яни Миколаївни, я поважаю твою сім'ю. І якщо ти думаєш так само, нам слід спробувати. Так, не обіцяю тобі, що буде легко. Наші батьки, громадськість і наші власні характери будуть додавати дьогтю в цю бочку меду, але ми повинні розуміти, на що і заради чого йдемо. Якщо тобі потрібен час подумати, прошу. Завтра по обіді відбуватиметься зустріч акціонерів на фірмі. Обиратимемо наступного генерального. До тієї пори маєш час. Батько впевнений, що всі козирі в нього. Але мені дуже хотілося б вірити у те, що ми з тобою зіпсуємо йому свято.
#1922 в Любовні романи
#937 в Сучасний любовний роман
#575 в Жіночий роман
кохання не купити, шлюб з розрахунку, небезпека інтриги гумор кохання
Відредаговано: 05.03.2021