Світозар Відроджений. Том 2

Глава 5. Зорепад

«Срібна Фіалка» — дивовижне місце. Вогні арканічних ліхтарів ледь мерехтіли під стелею, заливаючи полиці м’яким сяйвом. Крамниця розташовувалась у підземному ярусі головного корпусу Академії — мов серце, де зберігалося те, що могло стати рушієм або отрутою для кожного учня.

Для студентів доступ до ресурсів тут був обмежений. Система контролю мала назву Кодексу Обіту, а обмінною одиницею слугували бали честі — грані, які нараховувалися за відмінне навчання, участь у практиках, місіях та заслуги перед Академією. Чим вищий курс і ранг культивації, тим більше можливостей.

Зорепад повільно пройшовся між стелажами першого рівня. Його очі ковзали по численних фіалах, артефактах, звитках, згортках із рідкісними інгредієнтами — усе це було скарбом, що стікався сюди з усієї Пустки, а іноді навіть з-за її меж. Але для більшості студентів воно залишалося недосяжним.

— Доброго дня, — пролунав голос продавчині. — Шукаєте щось конкретне?

Дівчина була молода, з гладко зачесаним волоссям і відточеною мовою. Не простолюдинка. У Академії навіть обслуговуючий персонал мав статус: нижчі аристократи, переважно випускники Великої Трійці — трьох потужних сект, що контролювали крамницю.

Тихий Місяць — секта алхіміків і творців зіль, що славилася своєю внутрішньою дисципліною і мовчазною ефективністю.

Висока Гора — секта артефакторів, майстрів форм, гравірування та живлення енергією.

Загартований Меч — бойова секта, що не тільки протегувала Гільдії воїнів, але й мала вплив у прикордонних регіонах.

Зорепад ввічливо кивнув:

— Лише роздивляюся.

Зорепад повільно рухався між стелажами, зупиняючи погляд на кожному розділі — не як звичайний покупець, а як мисливець за можливостями. Його очі ковзали по назвах, складниках, етикетках — швидко, але зосереджено. Більшість учнів проходили повз ці скромні полиці, шукаючи яскраві артефакти, блискучі кристали чи флакони з пульсуючим світлом. Він же шукав інше.

"Порох Зіспаленої лози. Недооцінюють. Якщо змішати з перетертим коренем нісен-дерева, отримаєш зілля, що розігріває енергоканали. Чудово для початкових стадій культивації."

Пальці Зорепада зупинилися на невеликому згортку, перев’язаному шовковою ниткою. Листя рипучої шовковиці. Його збирають тільки вночі, коли воно тремтить під місячним світлом. У поєднанні з пилком сонцевогню — основа для дешевого, але стабільного підсилювача концентрації.

Поруч лежали шматочки бурого моху в глиняній тарі.

"Звичайний мох для інших. Але якщо просушити його за особливим температурним режимом — отримаєш пасту, що захищає від імпульсного перегріву під час формування ядра. У свій час я використовував це для новачків у південному бастіоні…"

Його погляд упав на кутовий відсік — непримітна частина крамниці, куди рідко навідувались. Там лежали розібрані, зламані артефакти й уламки. Для більшості — просто сміття. Для нього — скарбниця.

"Тут є фрагмент гравірування Драконової Спіралі… Дивно, що вона залишилася недоторканою. І ще — стабілізатор із першої епохи алхімії, хоч і тріснутий. Його можна перепаяти, зберігши частину первинного коду."

Зорепад завмер, ледь торкнувшись краєм пальців обвугленого шматка металу. У його відчуттях відразу спалахнули знайомі вібрації — резонанс, хоч і слабкий, але справжній. Цей уламок колись був частиною артефакту високого рівня, і навіть зараз у ньому жевріла рештка енергії.

— Візьму це, — мовив Зорепад, не відриваючи погляду від полиці. Потім вказав ще на кілька речей — стару мідну пластину з вигравіруваним візерунком, флакон із застиглим осадом темно-синього кольору, висохлу руну з тріснутим сердечником.

Продавчиня, молода жінка з білою пов'язкою на руці — ознакою належності до секти артефакторів Висока Гора, зупинилася. Її погляд ковзнув по вибраних ним речах, і на обличчі з’явилася стримана усмішка, схожа на жалість.

— Ви впевнені? — запитала вона з нотками обережної ввічливості. — Це… браковані залишки артефактів. Мотлох із Пустки. Переважно непридатний до відновлення. Дешевий, бо не має вартості.

Зорепад обернувся до неї. Його очі світилися холодною впевненістю.

— Саме тому вони мені й потрібні.

Продавчиня злегка підняла брову. Її усмішка зникла. Вона вже бачила таких студентів. Особливо серед першокурсників. Упевнені, що бачать світ глибше, ніж інші. Впевнені, що зможуть із уламків скласти щось геніальне. Амбітні, іноді талановиті, але дуже рідко — обережні. І майже ніколи — готові до наслідків.

— Як бажаєте, — сухо сказала вона, почала оформлювати покупку і, не дивлячись на нього, додала: — Хай щастить. З подібних речей складно зібрати щось… що не вибухне.

"Вона сміється, бо не бачить цілого", — подумав він. — "Але з мотлоху Пустки колись була зібрана ця Академія. І якщо її доведеться перебудувати — я почну з того ж самого.”

Зорепад не відповів їй. Лише мовчки вкинув монету й кілька балів заслуги до кристалічного реєстра. Поки продавчиня натискала на панель у формі срібного листка, оформлюючи покупку, хлопець неквапливо рушив між стелажами ще раз — ніби закарбовував у пам’яті структуру полиць, місце кожного інгредієнта.

"Це лише початок, — подумав він. — Звичайні речі, що зможуть стати основою для експериментів. Перші цеглини. Перше коло знань. Для себе. Для тих, хто піде за мною. Для моєї секти."

З кожним кроком між стелажами перед ним усе чіткіше поставала ідея: не відродження старого, а створення нового. Не тіні давньої величі, а жива, гнучка система. Та, що не лише витримає Пустку, а зламає зуби Першородним.

"Бо головний ворог — не в середині. Навіть не Пустка. А ті, хто спостерігають із темряви. Чекають. І пам’ятають, що ми були слабкими."

Раптом у тишу крамниці прорізався звук відчинених дверей. Дзвіночок не спрацював — той, хто увійшов, змусив його змовкнути якоюсь тонкою маніпуляцією енергії.

Продавчиня озирнулася й одразу насупилася. До зали ступив молодий хлопець — не старший за Зорепада, може, й молодший. З вигляду нічим не вирізнявся: темно-синій плащ без ознак роду, сірі очі, коротке світле волосся. Але рухався він так, ніби все навколо йому давно належало.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше