Привди менулого

Коли їхній корабель приземлився на краю лісу, Лейра відчула, як серце знову забилося швидше. Вона не могла позбутися відчуття, що кожен крок наближає її до розгадки таємниць свого минулого. Венар, завжди спокійний і зібраний, уважно оглянув місцевість, перш ніж вони вирушили вглиб лісу.

— Ми повинні діяти обережно, — сказав він, дивлячись на Лейру. — Якщо тут є хтось, хто пам'ятає старі часи, вони можуть не довіряти стороннім.

Лейра кивнула, намагаючись зосередитися. Їхній шлях пролягав через густі зарості, де кожен звук здавався голоснішим, ніж насправді. Вони йшли мовчки, прислухаючись до лісу, поки не натрапили на старовинні руїни, що ховалися серед дерев.

Руїни були покриті мохом і ліанами, але зберегли сліди давньої архітектури. Лейра відчула, як її серце знову забилося швидше, коли вона побачила знаки, викарбувані на стародавніх каменях. Вони були схожі на ті, що вона бачила в архівах.

— Це місце виглядає повен надій (сподівань), — сказав Венар, оглядаючи руїни. — Ми повинні дослідити його. 

Лейра обережно пройшла вперед, досліджуючи кожен куточок. Вона відчула, як щось всередині неї підказує, що вони на правильному шляху. Раптом вона почула легкий шум, що доносився з-за однієї з колон.

Вона зупинилася, жестом вказуючи Венару на джерело звуку. Вони обережно підійшли ближче, і перед ними з'явилася постать, що ховалася в тіні. Це був старий ельф, його обличчя покрите зморшками, але очі світилися мудрістю і силою. Він дивився на них з недовірою, але без ворожості.

— Хто ви та чому прийшли сюди? — запитав він, його голос був глибоким і мелодійним.с

— Ми шукаємо відповіді, — відповіла Лейра, її голос був сповнений надії. — Я належу до вашої раси, але не знаю свого минулого.

— Століття ідуть, а ви сітхи все також обираєте в партнерки ельфів. Напевно почну з тебе сітх треба поговорити е речі про які тобі потрібно знати  вони стосуються твоєї пари.Старий Ельф навіть не зглянув на Лейру — Не  хвилюйся дівчино я дам відповіді на всі твої питання тільки поговорю с твоїм чоловіком.

Венар відчув, як хвиля тривоги охопила його, але він зберігав спокійний вираз обличчя. Старий ельф, здавалося, знав більше, ніж хотів показати, і Венар відчував, що ця зустріч може змінити усе. Він кивнув Лейрі, даючи зрозуміти, що все буде добре, і підійшов ближче до ельфа.

— Я слухаю, — сказав Венар, намагаючись не видавати своєї напруги.

Старий ельф уважно подивився на нього, його очі були наче дві бездонні глибини. Він зробив паузу, ніби збираючись з думками, а потім почав говорити:

— Багато століть минуло як хтось з вас сітхів вибирав когось з ельфів в пару тому я вважаю за потрібне попередити тебе не грай з її почуттями як що ти не серйозно тому, що для неї це на все життя  ельфи вибирають собі пару раз в назавжди  як що ти не готовий йди зараз доки ваш звʼязок не укорінився

— Боюсь вже пізно ми можемо іноді бачити друг друга під час медитацій і відчуваємо друг друга на відстані 

— Ви вже пізнали найвищу насолоду ? Було ясно що він питав не просто так.Венар хотів сказати що це не його діло чі володів він Лейрою, але щось примушувало говорити відверто з мудрим ельфом.

— Так, у нас є зв'язок, який виходить за рамки звичайного, — зізнався Венар, відчуваючи, як його серце стискається від напруги. — Я знаю, що це означає для неї, і я не візьму її почуття легковажно. Моє серце належить їй так само як її — мені.

Старий ельф уважно слухав, його обличчя залишалося непроникним, але в очах з'явилася тінь розуміння і, можливо, навіть схвалення. Це було дивно отримати  схвалення тільки за те що не покинув  дівчину після ночі кохання, хоча він спочатку хотів, але щось в середині нього заставило його тоді зупинитися і переосмислити свої почуття. Цей зв’язок, який він відчував з Лейрою, був чимось більшим, ніж він міг очікувати. Це було не просто фізичне тяжіння чи інтерес до її минулого; це була глибока, невидима нитка, що зв’язувала їх душі.

Старий ельф, побачивши щирість у словах Венара, трохи розм’як, його очі стали теплішими.

— Добре, молодий сітх, — сказав він, його голос набув м’якого, але серйозного тону. — Якщо ти щиро відданий їй, тоді ви обоє маєте силу змінити долю. Ваш зв’язок може стати джерелом величезної сили, але також і великої небезпеки. Ви повинні бути обережними.

Лейра, яка слухала їхню розмову на відстані, відчула полегшення, але також і тягар відповідальності. Вона знала, що їхній зв’язок з Венаром був чимось особливим, але тепер розуміла, що це може мати більш глобальні наслідки.

— Дякую за вашу мудрість, — сказала Лейра, підходячи ближче до них. — Ми цінуємо вашу підтримку і поради.

Старий ельф кивнув, його обличчя світилося добротою.

— Я радий, що можу допомогти. Але пам’ятайте, що на вас лежить відповідальність зберегти цю гармонію і не дозволити темряві затьмарити ваше світло. Якщо вам потрібна буде моя допомога, ви завжди зможете знайти мене тут.

— Старий, яке мне світло я сітх нас его від природи нема ...Почав було Венар, але  зупинився побачивши погляд двох ельфів.Лейра підійшла до нього і поклала руку на его щоку 

— Венар ти плутаєш темряву з чистим злом.Венар відчув, як його серце знову стискається, але цього разу від ніжності, дивлячись на Лейру. Її слова проникли в найглибші куточки його душі, змушуючи переосмислити своє розуміння темряви та світла. Він завжди вважав, що темрява є його природою, але Лейра бачила в ньому щось більше, ніж просто сітха.

— Можливо, ти маєш рацію, — відповів він, м'яко притискаючи її руку до своєї щоки. — Можливо, я просто не знав, як виглядає справжнє світло, поки не зустрів тебе.Старий ельф спостерігав за ними з легкою посмішкою, його очі випромінювали мудрість багатьох століть. Він розумів, що їхній зв’язок був рідкісним і особливим, і вірив, що вони зможуть знайти правильний шлях.