Розділ 17

Розділ 17

Минуло майже два тижні, як Тимофій взявся за свою справу обіцяну своєму другові Филипу, він старанно вкладав свої сили для відновлення маяка і преображення його виду. Тимофієві допомагали Аарон та Анелія, маленькі помічники теж вкладали усіх себе, адже їхні канікули були наповнені чимось особливим і значущим, що додавало їм величезну мотивацію. Додайте до цього море і все що пов’язано з ним і у вас вийде пречудовий відпочинок. Діти зізнались дідусеві Аарона, що вони навіть не відчувають, що працюють, хоча вони були старанними, але все ж Тимофій їх оберігав і контролював, щоб вони мали час для своїх забав.   

За цей час Филипа забрали діти, він вже встиг пережити операцію, за що Тимофій неабияк переймався і молився. Також Тимофієві вдалось провести кілька зустрічей з Михайлом Михайловичем, які були наповненні змістовними розмовами, для більшого розуміння Бога і всього, що лікар потребував знати. Він навіть зустрівся з Лізою дочкою Михайла Михайловича, і пообіцяв їй маленьку подорож до чудового місця де стоїть старий маяк, що вселяє надію в тих хто блукає в морі. Чому маленька Ліза дуже зраділа і надихнулась, побачити веичну споруду про як їй розповів дідусь Тимофій.

Тимофій поєднував і реставрацію маяка, і піклування про Аарона, і плідне служінням для лікаря і його сім’ї. Усе це приносило йому задоволення і насолоду, він знайшов себе і свою місію. Тимофій все більше розумів, що так довго він був віддаленим від світу, хоча й побачив його майже увесь, але так і залишався далеким від людей.

Він стільком людям міг допомогти і по своїй можливості допомагав, але все ж не міг допомогти самому собі позбутись своїх думок і свого минулого. Лише зараз він зрозумів, що його Надія, його кохана дружина, аж ніяк не схвалила б його відчудження від інших людей, вона любила його і робила щасливим то чому ж він став нещасним після її смерті. Він втратив себе на деякий час, втратив контроль на мить над Оленкою і над своїм життям, але все змінилось коли він осоисто зустрівся з Богом. Він знову почав жити, зрозумівши скільки втратив часу на власну образу, що залишився сам, тому зараз він намагався все виправити і вплинути на життя інших, щоб вони були щасливими.  

***

- Нумо, хто перший наважиться оцінити результат нашої праці? – запитав Тимофій у дітей, задоволено дивлячись на маяк.

- Чудесно, я б описав це так! – промовив Аарон.

- Неперевершино, так скажу я! – додала усміхнено Анелія.

- Здається ми перевершили самих себе! - утішався дідусь.

- Надзвичайно чудовий вигляд! –  знову додала дівчинка.

- Ми постарались, щоб маяк знову помолодів!

- Завдяки вам, один я б нізащо не впорався! – похвалив дітей дідусь.

- Ми дуже раді були вам допомогти! - усміхалась Анелія.

- Але насправді дідусю це  все ти, адже ти взяв на себе відповідальність за маяк зібрав на в єдину команду і ось що із цього вийшло!

- Нічого особливого я просто повинен був втілити бажання свого друга, можливо навіть останнє! – засмучено промовив дідусь.

- Впевнена, що ваш друг поправиться  і проживе ще до глибокої старості, здоровим поряд зі своїми дітьми!

- Дай Боже внучко, я буду щиро вдячний Богу за такий подарунок для Филипа!  - усміхнувся він Анелії!

- Так, справді сподіваємось на краще, потрібно буде вислати йому фото маяка! - Запропонував Аарон.

- Обовязково надішлемо, обов’язково! – погодила ідею Аарона його подруга.

- Завтра потрібно ще трішки підкрасити покрівлю, це стане останнім шрихом для завершення нашої праці!

- Але ж це небезпечно дідусю! – попередив його онук.

- Можливо краще скористатись послугами професіонала? – підтвердила попередження Аарона дівчинка.

- Хороше зауваження і дуже корисне, використовувати для кожної справи свого професіонала, але я повинен зробити це сам, до того ж я краще куплю вам купу морозива за послуги професіонала, тому для мене це кращий варіант! – усміхнувся дідусь дітям.

- Я проти такого дідусю, категорично!

- Я буду максимально обережним і акуратним Аарончику, згадаю молодість! – заспокоював його Тимофій.

- Ти ще той екстремал, я точно не маю цієї якості в собі!

- Ти в цьому схожий на бабусю, але і мого в тобі є, е переймайся так сильно! – продовжував він.

- Дякую за все інше! – усміхнувся Аарон.

- Будь ласка!

- Я думаю залишитись на ніч, щоб прокинутись до перших променів сонця і завершити з покрівлею, як вам така пропозиція?

- Ми точно так рано не прокинемось!

- Але прокинетесь пізніше і зможете насолодитись ранковим морем, я навіть не думав щоб вам так рано прокидатись!

- Але що ми будемо їсти?

- Я думаю Анеліна бабуся подбає про нас!

- Ураа, ми залишаємось на ночівлю! – голосила дівчинка.

- Я заїду до неї і повідомлю її щоб вона не хвилювалась, а ще візьму вам теплий одяг і щось поїсти, так внучата?