Розділ 16

Розділ 16

Ранок після розмови настав дуже швидко, проміння сонця мерехтіло на листочках яблуні, яка справді заглядала у вікно кімнати де спав Аарон, його перша зустріч із дивом про яке говорив вчора дідусь, у цьому дні відбулась. 

Аарон прокинувся з задоволенням у собі, воно було досить відчутним навіть для нього. Майже цілий останній рік, кожен ранок був для нього чимось похмурим і небажаним, а тут щось інше, якесь бажання скоріше побачити на власні очі кожне диво, що творить Бог. Він зустрівся своїми очима з мерехтінням на листі яблуні, дав зігріти себе промінню сонця і посміхнувся чекаючи у своєму ліжку на дідуся.

***

Тимофій з Аароном були наповнені чудовим настроєм і альтруїстичним бажанням зробити щось прекрасне. Одразу по сніданку вони вирушили до Анелії, щоб взяти її з собою, дівчинка була готовою і сповненою такими ж відчуттям і бажанням, як і її друзі. Після усі разом зробили ще одну зупинку в магазині, щоб придбати усе потрібне для покраски і розмальовки стін у лікарні. І вже після швидкої та цікавої закупки відправились до лікарні.

***

- Привіт мій друже! - усміхнувся привітно Тимофій.

- Привіт Тімка, ти знову тут, чого я ще тобі не набрид? - усміхнувся Филип.

- Бачу тобі краще, слава Богу, радий бачити тебе таким! 

- Ну звісно, причетний до моєї усмішки, тому краще! 

- А що ти хотів? Щоб я бачив це все, як тебе болить душа більше за серцевий м'яз? Ну ні, краще не питати твоєї згоди, бо коли людина при смерті і їй необхідна операція то в людини не питають дозволу, а роблять операцію, щоб врятувати їй життя!

- Відколи ти записався в лікарі?

- Відколи моєму другові знадобилась допомога!

- Я дякую тобі! Насправді я тобі дякую!

- Я не вважаю, що зробив щось велике, а тільки те що мав зробити, щоб допомогти своєму другу!

- Не очікував, якщо чесно, я ніяк не думав побачити їх, хоча дуже цього хотів!

- От і чудово! Краще розповіси, як у вас все пройшло?

- Насправді це довгоґа розповідь, сам розумієш роки минули було багато всього, а з тим усім було і багато слів!

- І сліз!

- І сліз! - повторив Филип.

- То скільки ти ще тут плануєш перебувати? Маяк потребує господаря!

- Маю тобі сказати щось!

- Так так, що вже в тебе тут сталося?

- Завтра мене перевозять до обласної лікарні!

- Як? Хто? Чому? - здивовано видав Тимофій.

- Мої діти забирають мене до себе, так би мовити під свою опіку!

- Це ж чудово Филипе, але для мене це неочікувана новина!

- Та не кажи, для мене теж, там буде більше обстеження, і якщо що то повезуть до столиці, але сподіваюсь що обійдемось обласними спеціалістами! 

- Чудово, але стій все ж потрібно робити операцію?

- Скоріше всього, що так!

- Думав, що все обійдеться без неї!

- Та бачиш, як воно буває! Найцікавіше, що ще вчора з ранку я не бачив себе здоровим, не відчував в собі радість, не хотів виздоролювати, щоб жити, а вже цього ранку, все навпаки, і все це завдячуючи тобі!

- Ей, ну це все зрозуміло, але не припусуй мені ніяких заслуг, от прошу тебе. Я знаю, що ти зробив би так само на моєму місці, тому я дуже радий, що не помилився!

- Навіть я зневірився у всій цій ситуації, а ти ні, ти продовжував вірити!

- Бо деколи лише віра здатна втримати наше життя від краху!

- Це правда, що ж я хочу сказати тобі головне, маяк залишається тобі!

- Отакої, ну це ж усе твоє життя!

- В тому і справа, я не можу залишити його отак просто аби кому, я можу довірити його лише тобі!

- Постій, ну ти ж повернешся, вже здоровим і повним сил!

- Признаюсь тобі, що я в цьому сумніваюсь, я розумію усю складність моєї ситуації, тому не плекаю надій, хоча після примирення з дітьми мені б хотілось ще трішки пожити! - зізнався з сумом в очах Филип.

- Мабуть ти зарано себе хорониш, думаю ти просто себе накрутив!

- Знаю тебе і твою здатність розвіювати хмари смутку, тому бажаю щоб ти знав, що маяк залишиться тобі, за всі питання не переймайся, попрошу сина, щоб він їх владнав!

- Я обіцяв тобі про нього подбати, тому будь спокійним, усе буде добре!

- Звісно що все буде добре, я тобі довіряю!

***

Після навідування до Филипа дідусь Аарона зустрів головного лікаря в коридорі, який приязно розмовляв з дітьми. Треба ж і не потрібно його шукати, подумав про себе Тимофій.

- Добрий ранок Михайло Михайлович!

- Добрий, пане Тимофій, а ми тут трохи розговорились! 

- Так це мій онучок Аарон, а це внучка моєї подруги можна сказати, що рідна!

- Ми вже познайомились!