Розділ 3

Розділ 3

Наступний день настав тихо і спокійно, з яскравими променями сонця і смаком самого моря. Олена проснулась першою, а за нею інстинктивно і її чоловік Максим, захотівши чогось попити і подихати свіжим повітрям. Вийшовши на двір і опинившись під красивим навісом де вчора проходила їхня вечеря вона побачила свого батька, який встав раніше за всіх, а це означало, що не вона проснулась першою. Приємний вітерець повіював з моря, наче море навмисно його послало, щоб красиво розвіювати шовкове волосся Олени, яка зустрілась із ним в саду.

- Добрий ранок татусю! - привіталась вона, ще трішки сонна.

- Добрий ранок моя дівчинко! - обійняв він її.

- А я подумала, що прокинулась першою! - усміхнулась вона.

- Та ні моя дівчинко, я тут ось готую сніданок! - Тимофій порався біля власноруч зробленої печі, що стояла за навісом. - Але ти не ображайся, що я встав раніше! - усміхнувся їй батько.

- Так люблю коли ти жартуєш, мені не вистачало тебе останні дев'ять місяців! - вона обійняла свого батька, як маленька дівчинка, незважаючи, що сама вже була мамою.

- Моя красунечко, мені теж тебе не вистачало і твоєї сім'ї, мені надзвичайно прикро і боляче з того, що тобі прийшлось пережити. Тобі, Максиму, Аарончику прийшлось жахливо майже останній рік, сказати розумію і зрозуміти, це мій обов'язок батька і дідуся, але признаюсь чесно, я ніколи не зрозумію цієї болі і важкості, яку вона спричиняє у твоєму серці! - Тмофій завжди був відвертим і щирим зі своєю дочкою.

- Татусю мені страшенно важко, я не знаходжу більше в собі сил, я стараюсь посміхатись, але в середині мене пустота, яка заповнила мою душу! Я давно вже втратила мир у своєму серці, я навіть відчуваю, як втрачаю Бога, і те як наші з Ним відносини руйнуються. Мої молитви не приносять втіхи і спокою, вони розбиваються хвилями об міцні скелі берега, який зветься - сумнів! Я б хотіла здатись, але я не можу у мене є Аарон і малюк, якого Господь нам дав! - вона поклала руки на свій живіт і ніжно доторкнувшись, погладила його.

- Моя донечко, не дозволяй невірству проникати в свою душу, я знаю, що тобі важко, але ти маєш розуміти, що це не могло статись без волі Бога. Якщо це сталось, то Господь це дозволив, це означає, що уся ця подія з Аароном не сталось тому, що Він відволікся контролюючи ваше життя, чи тому, що розлюбив вас, а тому, що Він дозволив цьому статись. Усі думки, які виникають у твоїй голові це не Боже відкриття на ситуацію, а отруєні стріли диявола, який хоче завоювати твоє серце і витіснити Бога звідти, користуючись неправдивими аргументами по відношенню до того, що сталось у твоєму житті! - пояснював Тимофій.

- Я розумію, але так важко триматись здорового розуму, і вірити в Його любов коли бачиш свою дитину в інвалідному візочку, яка ще вчора ходила, а сьогодні вона втратила не тільки частину себе, своїх можливостей, але й частину твого серця, яке не виходить із болю! - Олена дивилась на свого батька, своїми очима кольору моря і прагнула отримати хоч якусь відповідь, щоб заспокоїти своє серце.

- Це не твоя вина, і не вина Макса, взагалі не ваша вина і тим паче це не Господня провина, що твоє дитя в інвалідному візку, тобі потрібно зрозуміти, що неможливо пояснити справжню причину наших страждань і вони не приходять тому, що ми їх заслужили, зовсім ні. Є величезне закулісся духовного світу, якого нащастя ми не бачимо, але воно має величезний вплив на нас, так само як і ми маємо певний вплив на нього! - говорив тимофій, смаживши морських мідій.

- Я вже почала схилятись до того, що усе це нам за наші гріхи і провини, ми отримали таке покрання, що наше дитя сіло у візок! - промовила ледь не плачучи Олена.

- Моє дитя не вини себе, ніколи, ти прекрасна мати і твій чоловік прекрасний батько. Вам слід розуміти, що дозволивши цьому статись, Господь хоче щось сказати вам занадто важливе, те чого просто так не зрозуміти коли все у нашому житті прекрасно, хоче щось показати, відкрити, щоб ви зрозуміли наскільки Він всемогутній і люблячий Господь саме до вас! - усміхнувся її батько.

- Хочу щоб це було саме так мій батьку, хочу вірити, а не сумніватись, хочу щоб Аарон став на свої ноги і пішов, а потім побіг і не зупинявся, щоб він не ображався на Бога і нас, адже ти бачиш що з ним стало, а я і мій Макс нічого не можемо зробити! - промовивши це вона похилила свою голову від незнання, як бути далі.

- Я все бачу і навіть більше ніж ти моя дівчинко, саме тому ви тут. Хочу щоб ти згадала одну історію з Біблії. Пам'ятаєш що трапилось з праведним Йовом, який маючи достаток, багатство, друзів, господарство, родину в один день втратив усе? - подивився на неї батько.

"І сталось одного дня, коли сини його та дочки його їли та вино пили в домі свого первородженого брата, то прибіг до Йова посланець та й сказав: Худоба велика орала, а ослиці паслися при них. Аж тут напали сабеї й позабирали їх, а слуг повбивали вістрям меча. І втік тільки я сам, щоб донести тобі... Він ще говорив, аж прибігає інший та й каже: Халдеї поділились на три відділи, і напали на верблюдів, та й позабирали їх, а слуг повбивали вістрям меча... І втік тільки я сам, щоб донести тобі... Поки він говорив, аж набігає ще інший та й каже: Сини твої та дочки твої їли та вино пили в домі свого первородженого брата. Аж раптово надійшов великий вітер з боку пустині, та й ударив на чотири роги дому, і він упав на юнаків, і вони повмирали... І втік тільки я сам, щоб донести тобі... І встав Йов, і роздер плаща свого, й обстриг свою голову, та й упав на землю, і плклонився, та й сказав: Я вийшов нагий із утроби матері своєї, і нагий повернусь туди, в землю! Господь дав, і Господь узяв... Нехай буде благословенне Господнє Ім'я! При всьому цьому Йов не згрішив, і не сказав на Бога нічого безумного!"