Розділ 2

Розділ 2

Цілий сонячний день вони провели в автомобілі, що мчав по дорозі з розумною швидкістю. Спека відчувалась, але кондиціонер справлявся зі своїм прямим обов'язком, відганяючи тепле повітря з консервної банки, на яку перетворюється кожен автомобіль спекотного літа. Прохолодний чай і морозиво допомагали не зійти з глузду спекотною дорогою, тому кожна зупинка на авто заправці не обходилась без смачного морозива. Були і вимушені зупинки, адже вагітна Олена їх потребувала, але дорога для неї склалась добре, що для Максима стало справжнім благословінням, він менше переживав за дружину, адже все було гаразд.

Дістатись дідуся до вечора родині таки вдалось з Божою допомогою, хоч подорож і була далекою, та попри усе вони дістались за визначений час, що тішило їх. Максим старався робити менше зупинок, хоч і всидіти довгий час на одному місці було важко, але вони старались, щоб доставити Аарона чим скоріш. 

Дорогою Аарон встиг розмавлювати кілька сторінок свого блокноту, основний напрямок його думок був спрямований на небо і зорі, що він власне і відображав у своїх малюнкових творах. То люди що літають, то хмари на яких живуть люди, завжди його персонажі були необмеженими у своїх можливостях і просторі. Ні, вони не були героями кміксів чи книг, вони були глибоким відображенням його болю і бажання, які він старанно завуальовував у простий малюнок з кричущою душею.

- Вже майже приїхали! - промовив стомлений від керма і дороги Максим.

- Слава Богу, нарешті ми вдома! - зітхнула Олена, побачивши на горизонті будинок свого батька.

- Невже сьогодні буде щось окрім дороги, спеки і морозива? - не менше зітхнув Аарон, прагнучи скоріше вже покинути нудне авто.

- Звичайно буде! - усміхнувся Максим.

- Хіба, що дині і кавуни! 

- І кавуни і дині, усе буде любий, ти знаєш як дідусь вміє смачно готувати! - зазначила Олена.

- Знаю, це правда. - погодився Аарон. - Давайте я вгадаю, що він нам приготував, запечена риба з грибами в сметанному соусі, баклажани і кабачки в соусі карі, ну або курячі стейки! - прогнозував голодний Аарон страву сьогоднішньої вечері у дідуся.

- Мені здається, що буде курка, соковиті стейки ммм, що може бути краще? - озвучив свій прогноз батько.

- Це просто тобі хочеться стейків! - усміхнулась його дружина.

- Так ти мене розкусила! - усміхнувся Максим.

- А що б хотіла ти люба і наш малюк? - запитав він.

- Відпочинку любий, просто відпочинку! - посміхнулась вона стомлено.

- Ще трішки люба і відпочинеш! - Максим потиснув її долонню на знак рзуміння, як їй не легко в цьому стані.

- А я б хотів запечену рибу грибами в сметанному соусі із сиром! - прозвучало від Аарона.

- Впевнена буде все, що ти перерахував! - усміхнулась мама і машина зупинилась.

- Приїхали, слава Богу! - промовив Максим зупинивши автомобіль.

Маленьке село було не зовсім селом, скоріше хутором, зате красивим, неподалік моря, так що можна було чути його хвилі і відчувати його запах. Дороги тут були не найкращі, але затишні, по обидві їх сторони росли яблоні, черешні і сливи, смачні і соковиті. Тут було справжнє місце віддалене від міста і його зручностей, але затишніше і спокійніше, смачне і свіже, чого ще потрібно для насолоди душі і тіла?

Батько Олени одразу ж вибіг на вулицю, почувши шум двигуна і звук щебня, який вилітав із під якісних шин автомобіля. Чоловічок високого зросту із сивою бородою, яка була гарно вистрижена, Тимофій завжди полюбляв виглядати гарно, особливо щоб його борода була підстрижена і неважливо, що він жив сам у селі де майже нікого немає. Він зняв очки і побачив своїх рідних на яких так довго чекав.

- Моя доню, це ти? - усміхнувся він на усі свої чудові зуби, радісно крокуючи їй на зустріч.

- Це я татусю! - вона підійшла до нього поцілувала і ніжно обійняла.

- Привіт моя дівчинко! - обійняв її теплими батьківськими обіймами Тимофій.

- То бачу, що на пенсії мені сумувати не прийдеться! - поклав він руку на вагітний живіт своєї дочки Олени.

- Дай Боже татусю! - промовила вона зітхнувши.

- Усе буде добре! Чуєш мене? Усе буде добре, Бог не залишає своїх дітей! - обійняв він її ще раз і поцілував!

- Хочу вірити в це! - відповіла вона.

- Привіт тату! - привітався Максим.

- Здоров сину! - потиснув його руку Тимофій. - Як доїхали?

- Та дякувати Богу усе гаразд! - відзвітував його зять.

- Я молився за вашу дорогу і ваш приїзд, щасливий, що ви тут!

- Ми теж раді бути у вас! 

- А де мій Аарон? - запитав він.

- У машині! - відповіла Олена, кивнувши, щоб він підійшов до нього.

Тимофій зрозумів, що заабувся і підійшов до авто в якому сидів його улюлений внук.

- Я думав про мене вже й забули! - сказав Аарон побачивши дідуся.

- Привіт капітан, радий тебе бачити Аароне, я чекав на твій приїзд! - тепло промовив дідусь Тимофій, простягнувши до нього свою стару, але ще таку міцну руку.